Енергетика: відповіді на складні питання

Росія не припиняє спроб занурити Україну у темряву. Невгасаючі обстріли посилюють колапс енергетичної системи, і в умовах жорсткої зими українцям доводиться складати новий іспит на стійкість. Проте, криза — це не лише випробування, а й можливість якісного перезавантаження тієї сфери, якої вона торкнулась. І це справа не лише уряду. Опрацювання сучасних рішень неможливе без залучення експертного середовища і налагодження комунікації.

Саме тому Український кризовий медіацентр започаткував серію колективних інтерв’ю «Україна: європейський код», перше з яких присвятили темі енергетики, поточним проблемам в енергосистемі та процесам інтеграції України в ЄС.

Днями до пресцентру запросили голову правління Global 100 RE Ukraine Олександра Домбровського, директора енергетичних й інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка та президентку аналітичного центру DiXi Group Олену Павленко. Модерував захід голова правління УКМЦ, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий, який зазначив, що ціль таких колективних інтерв’ю — це, з одного боку, допомога уряду, який веде технічні переговори про вступ, а з іншого — донесення до українців того, що дасть їм членство країни в Євросоюзі.

До події долучилася і «Вечірня Одеса». Коротко про ті відповіді, які надали спікери на запитаняя журналістів .

— Яка в нас реальна ситуація в енергосистемі, зокрема з генерацією, і що це означає для споживачів, для людей, в першу чергу, і для бізнесу?

Володимир Омельченко:

— Дефіцит потужності сягає в деякі години до 7 гігаватт, це дуже багато, це до 35% всього споживання. До того ж, крім дефіциту потужності, ще виникають мережеві обмеження. Київ може забезпечити себе лише на 25% своєї внутрішньої генерації, а на 75% залежить від Трипільської ТЕЦ і Рівненської атомної станції.

От рашисти і б’ють по тим підстанціям для того, щоб начебто генерація була, але електричну енергію передати було неможливо. На жаль, наша протиповітряна оборона на сьогодні не володіє такими засобами, щоб на 100% захистити енергетичну інфраструктуру. Я думаю, не володіє такими засобами жодна протиповітряна оборона Європи. Що робити в цій ситуації? Тут вже працювати треба задля виживання, якось просто спасати людей. Де можливо — підключати генератори, де можливо — відключати гарячу воду і забезпечувати замість цього опалення.

Олександр Домбровський:

— Головне — дочекатися березня, коли стане трошки тепліше і буде більше сонця. Тому що, якщо я не помиляюсь, десь в межах 10—11 гігават у нас сонячної енергії. Величезний її плюс ще в тому, що вона у нас розподілена, не сконцентрована в одному місці. Це якраз приклад того, якою повинна бути якась частина генерації в країні. Друга позиція — система накопичення енергії. Є великі системи, маленькі, для будинків, квартир, треба використовувати сонце. Питання в грошах, не всі можуть собі це дозволити. Треба залучати ОСББ, міські ради, інструменти міжнародної допомоги. Це можна і треба робити вже зараз, тому що нам так само потрібно буде забезпечувати себе весною, влітку і восени електричною енергією. Зараз ми маємо проблему холоду, а там буде проблема спеки.

— Проблема, з якою стикаються місцеві громади: у 2022 році розганялася тема встановлення міні-ТЕЦ і когенеративних установок на місцях у малих громадах. Вони навіть прийшли в Україну і були вже в громадах, але не встановлені багато де до сьогодні, тому що немає законодавчої бази. Дуже складна проблема з дозвільними документами.

Олена Павленко:

— Дві великі причини — корупція і бюрократія в Україні. Те, що насправді можна і треба було вирішувати в перший рік війни, до сих пір не вирішено. І тільки коли майже повністю знищена енергетична система, тільки зараз всі починають дуже швидко вирішувати і спрощувати цю процедуру. Мають бути якісь базові речі для того, щоб не допустити трагедій, але тривалість підключень — це одна з величезних проблем зараз, коли народ намагається будувати оцю децентралізовану генерацію.

Валерій Чалий:

— Децентралізація, відповідальність влади, рішення на місцях — це все питання, які поєднані. Ми будемо ставити їх членам уряду. І не треба знімати відповідальність з місцевої влади також. Якщо люди просто будуть сидіти у себе мерзнути в домівці, або виходити мерзнути під будинком, нічого не буде. Люди мають проявити ініціативу, підійти до політиків, підійти до тих, хто вирішує питання, спитати, для чого вони тут взагалі.

— Які інноваційні технології у галузі енергозабезпечення пропонує ЄС Україні?

Олександр Омельченко:

— Потрібно подивитися, яким чином, яке обладнання необхідно терміново завезти з Європи, щоб відремонтувати цю станцію, якщо це можливо, підстанцію. Якщо ні, то потрібно терміново завозити якісь генератори, приймати оперативні рішення. В цьому плані нам від Європи насамперед потрібні генератори. Трансформатори, вимикачі, реле різні, також обладнання, замість пошкодженого на теплових електростанціях, на ТЕЦ. А якщо брати стратегічно, то від Європи потрібні інвестиції в розвиток децентралізованої генерації, термомодернізації будинків.

Олександр Домбровський:

— Європейський Союз дуже багато допомагає Україні, і не тільки готовим обладнанням, але і ремонтом. Однак кожен день прилітає, кожен день руйнуються об’єкти. У нас є теплові станції, по яких прильоти вже були по декілька разів, і які по декілька разів ремонтувалися. І всі ці необхідні елементи, блоки, обладнання, трансформатори, це все привозиться, збирається практично зі всього світу. При Energy Community Європейського Союзу є спеціальний фонд, і це сотні мільйонів євро, за які закуповується все те, що потрібно для того, щоб відремонтувати нашу систему.

— Які зміни у контексті інтеграції України до енергетичного ринку ЄС найближчими роками відчують регіональні споживачі-домогосподарства та малий бізнес? Чи варто очікувати зростання тарифів, і як держава планує балансувати між європейськими правилами та соціальною справедливістю?

Олександр Омельченко:

— Я вважаю, що в нас ціна на електричну енергію у найближчий час не збільшиться для населення. Вона як була 4,32 за кіловат-годину, так і залишиться. Теж саме стосується ціни на газ. Поки триває війна, ціни будуть триматися. Зараз для промисловості, на жаль, дуже високі ціни, і вони там вже перевищують в багатьох випадках значно європейські ціни, що створює такі проблеми з конкурентноздатністю продукції українських великих підприємств, і відповідно зменшуються у нас валютні надходження. Ще одна дуже велика проблема, яку потрібно терміново вирішувати на урядовому рівні, це так званий СІБА, це Carbon Border Adjustment Mechanism, тобто це такий механізм, коли Європейський Союз вже з 2026 року, а далі все сильніше і сильніше буде застосовувати додаткові мита на ту продукцію, з інших країн, в тому числі із України, яка не відповідає екологічності, виробляється з рівнем викидів, що перевищують нормативи Європейського Союзу. Із-за цього українська промисловість може втрачати мінімум 3—4 мільярди доларів на рік. Тому я думаю, що уряд має терміново включитися в цю проблему, щоб хоча б на час війни перенести цей СІБА на 3—4 роки наперед.

Валерій Чалий:

— Реформа енергетики — це реформа країни в цілому. Місцеве самоврядування, децентралізація, реформа зарплати. Люди мають також бути в своєму бюджеті, економити енергію. Люди зрозуміли, що світло — це цінність.

— Чи тарифи для підприємств не знищують остаточно малий бізнес?

Олександр Омельченко:

— Давайте зробимо комфортний тариф для малого бізнесу, для промисловості, ну просто видамо постанову, щоб всім було добре? Ну начебто легка проблема. Але це неможливо зробити в умовах величезного дефіциту електроенергії. Всім її не вистачає, і які б тарифи уряд зараз не регулював, просто за цими низькими тарифами енергетичні компанії не будуть працювати собі в збиток. Щодо компенсації існуючих тарифів для малого бізнесу, то де знайти гроші? Обговорення енергетичної складової європейського коду України дозволило скласти повне уявлення про те, якими є больові точки кризи, і які напрямки необхідно обрати для модернізації енергосистеми країни.

Олександр Домбровський:

— Я на тисячу відсотків переконаний, що ми спільно з Європейським Союзом повинні робити можливе і неможливе, щоб стати енергетично незалежною державою і використовувати по максимуму ті ресурси, які в нас є. Я можу чітко заявити, що в України достатньо енергетичних ресурсів і технологічних рішень вже не вчорашнього енергетичного індустріального покоління, а завтрашнього і сьогоднішнього для того, щоб цю задачу виконати. Більше того, я переконаний в тому, що Україна зі своїм технологічним потенціалом, починаючи від виробництва дронів і енергетичної політики стійкості, може бути сьогодні яскравим прикладом для Європейського Союзу, і не тільки для Європейського Союзу.

Володимир Омельченко:

— В стратегічному плані ми запізнилися. Прямо зараз ми не можемо інтегрувати на 100% всі європейські правила, тому що для цього потрібний час, і наші люди не настільки забезпечені на сьогодні, вони не мають можливості платити прямо зараз ринкову ціну за електричну енергію, за природний газ, за тепло. Треба сказати, що в самому Європейському Союзі є велика опозиція тим правилам, які вони приймають. Тобто треба гнучко підходити в залежності від ситуації, в якій знаходиться Україна. І уряд має запроваджувати євроінтеграційні процеси там, де це нам потрібно. А є такі речі, які можуть нашкодити і підірвати конкретну здатність нашої економіки, соціально-економічну стабільність. І в цьому плані уряд має дуже жорстко відстоювати, в першу чергу, наші національні інтереси, інтереси споживачів.

Валерій Чалий:

— Євроінтеграція, при тому, що ми всі підтримуємо її, не може бути самоцільною, просто членством. Ціль — покращити життя громадян України, покращити умови ведення бізнесу, покращити роль України в системі міжнародного розподілу праці.

Колективне інтерв’ю відбулось у рамках проєкту «Євроінтеграція: просто про складне» за фінансової підтримки міжнародного фонду «Відродження».

Підготувала Дора Дукова