|
|
   |
У головному офісі товариства з додатковою відповідальністю «ІнтерХім» — лідера фармацевтичної промисловості України — вшановували срібного призера чемпіонату країни по баскетболу, жіночу команду під тією самою назвою.
— Ви своєю працею, своїми ідеями заслужили на цю перемогу, — сказав у своєму вітальному слові керівник підприємства, лауреат конкурсу «Вечірньої Одеси» пам’ятi Б. Ф. Дерев’янка «Люди справи» Анатолій Редер. — Ваше досягнення — своєрідний приклад для нас: наш колектив також у важких умовах війни ударно працює, не стоїть на місці, а рухається вперед заради головної перемоги України. Ми пишаємось, що ваша команда — частина нашого колективу, частина Одеси та України. Впевнений, що місто та країна теж пишаються вами. Прийміть щирі вітання із перемогою. І бажаю, щоб у майбутньому таких перемог було більше.
— Це так несподівано та приємно, — зізналася головний тренер «ІнтерХім» — СДЮСШОР ім. Б. Литвака» Ірина Щипакіна. — Ми вже багато років відчуваємо себе частиною великого колективу провідного підприємства фармацевтичної промисловості України, постійно відчуваємо підтримку — як моральну, так і матеріальну, хоча чудово розуміємо, наскільки непросто у наш час утримувати професійну спортивну команду. Після кожного сезону ми звітуємо перед «великим» «ІнтерХімом», наші нагороди прикрашають стенди компанії поряд з відзнаками за професійну діяльність. Планували ми зустріч із колективом корпорації і зараз, але дзвінок Анатолія Семеновича Редера із пропозицією зустрітися нас випередив. На жаль, зібрати всіх не вдалося: хтось зайнятий на роботі, хтось — на заняттях в інституті, хтось у міжсезоння вирішив відвідати рідних. Але ми обов’язково розповімо дівчатам про цю хвилюючу зустріч.
Разом із Іриною Вікторівною баскетбольний «ІнтерХім» представляли Світлана Батуріна, Діана Бондарюк, Вікторія Таюнда та президент Фонду підтримки та розвитку дитячого та жіночого баскетболу імені І. Я. Кессельмана Віктор Ворожко.
Капітан команди Світлана Батуріна, більш відома під дівочим прізвищем Колібабчук, представила своїх подруг за командою, яка здобула срібні медалі української першості. Але спочатку кілька слів про Світлану. Вона — вихованка одеської ДЮСШ №2, понад десять років захищає кольори рідного колективу. По праву вважається однією з найкращих у країні за вмінням поставити суперницям блок. Рік у рік партнерки обирають її капітаном команди. А ще вона — дипломований фахівець, викладає в одеському ліцеї «Гармонія» фізичну культуру. Її чоловік, який, за словами спортсменки, її сильно підтримує, також педагог — викладач фізики та математики.
Отже, слово капітанові.
— Почну з Діани Бондарюк. Вона, як і я, — ветеран команди. Її коник — гра під щитами, вона — лідер за кількістю зібраних підбирань. Ось кого вже вистачає на все. Чоловік добровольцем пішов боронити країну від окупантів, у неї на руках залишилися двоє дітей. Але нічого, справляється — такий характер.
Олена Самбурська за підсумками сезону визнана найкращою захисницею турніру. Вона родом з Миколаєва, але вже перейнялася одеським духом.
Як і Ксенія Панькіна — найкращий легкий форвард чемпіонату, яка приїхала до Одеси із Запоріжжя. Успішно поєднує ігрову кар’єру з арбітражем. Ось і сьогодні судить матчі у Южному.
Юлія Мусієнко — вихованка ДЮСШ №2. Має великий досвід: у складі «Прометея» вигравала першість країни, брала участь у матчах єврокубків. Після розпуску «Прометея» грала у Франції, Німеччині. Повернувшись до Одеси, дуже допомогла нам зійти на п’єдестал пошани.
Ганна Бакал, як і Панькіна, займається арбітражем. Сьогодні Ксенія судить у полі, а Ганна — за суддівським столиком.
Анна Сугак родом із Ізмаїла. Грала у «Київ-Баскеті», в Італії. Повернувшись додому, зробила вагомий внесок у загальний успіх.
Виходили на майданчик молоді Антоніна Глухова (дочка нашого тренера), Василіса Фурсова, Вікторія Таюнда, Софія Озарінська, Ксенія Туровцева, Софія Ласточкина, Вероніка Бакал. Багато дівчат вчаться. Туровцева, наприклад, на другому курсi медуніверситету. До речі, Аліса Ягідка-Борчан, яка передає свій досвід у другій команді, працює лікарем Швидкої допомоги.
Ну і, звичайно, не можу не сказати добрих слів на адресу наших тренерів Ірини Вікторовни Щипакіної, Катерини Іванівни Глухової, Лідії Вікторівни Канцлер, яка опікується другою командою.
Вручаючи А. Редеру Кубок за 2-е місце, Віктор Ворожко сказав:
— Сподіваюся, що наступного року ми прийдемо до вас із золотим Кубком.
А коли Анатолій Семенович після вручення йому медалі намагався заперечити, мовляв, він на неї не заслужив, Віктор Йосипович резонно зауважив:
— Якщо ми — частина великої компанії «ІнтерХім», то, відповідно, і ви — частина нашої баскетбольної команди.
— Ми можемо перемогти лише за однієї умови, — у свою чергу зазначив Анатолій Редер, — якщо кожен зробить більше, ніж він може. Ви це зробили.
І ось про що я подумав, перебуваючи на цій урочистій і водночас теплій зустрічі: «Анатолій Редер — лауреат нашого редакційного конкурсу, Ірина Щипакіна — також, колективної нагороди «Люди справи» удостоєний і колектив ТДВ «ІнтерХім». Якщо продовжити тенденцію, колективним лауреатом рано чи пізно має стати і баскетбольний «ІнтерХім — СДЮСШОР ім. Б. Литвака».
Олекса Вечерук. Фото Олега Владимирського