|
|
   |
Зовні це виглядало так. Голова загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю «ЗОНТ» зачитує друге питання порядку денного — пропозицію про звільнення директора Ігоря Челідзе. Слухняна й підготовлена більшість так само слухняно піднімає руки вгору. Директор ТДВ «ЗОНТ» намагається з’ясувати, які ж до нього претензії. Дайте слово для захисту! Але йому слова не дають. Ті, хто проголосував за звільнення керівника, взагалі роблять вигляд, що Челідзе не сидить навпроти них за одним столом. Його не чують і слухати не хочуть.
Учасник товариства Віктор Левенець, який запросив мене на збори, був категорично проти звільнення директора ТДВ «ЗОНТ». Але й йому не дали ні слова сказати, ні зачитати окрему думку з питань, внесених до порядку денного. При цьому у Левенця — 22,03 відсотка в статутному фонді. Але опоненти на чолі з головою загальних зборів так само демонстративно його ігнорують. «Театр абсурду», — резюмує В. Левенець.
У підсумку — рішення ухвалено: звільнити Ігоря Челідзе з посади директора ТДВ «ЗОНТ» з сьомого листопада 2025 року.
Коли збори учасників товариства завершилися — а тривали вони, незважаючи на наявність у порядку денному п’яти дуже непростих питань, щонайбільше хвилин двадцять, — один із присутніх запитав мене: «Як часто ви буваєте на зборах акціонерів чи учасників господарських товариств?». Відповів: досить часто. Бо на економічні теми пишу вже понад тридцять років.
Але такі загальні збори, які провели учасники ТДВ «ЗОНТ», я бачив уперше.
Одразу поясню причину уваги газети до ситуації в цьому товаристві.
«ЗОНТ» (назва, до речі, розшифровується як «завод обладнання наукоємних технологій») — одне з унікальних підприємств України, яскравий представник промислового потенціалу нашого міста. Завод побудовано у 1967 році, а вже тридцять років, продовжуючи традиції одеської школи газорізників, він спеціалізується на випуску машин для термічного різання.
Під час війни «ЗОНТ» не зупинявся. Більше того, попри всім зрозумілі нинішні труднощі та проблеми, працює. Підприємство має певні перспективи, але з огляду на воєнний час докладно розповідати про них не можна. Саме тому, розуміючи, що одеське ТДВ «ЗОНТ» є важливою ланкою у ланцюгу оборонної промисловості країни, ані органи влади, ані правоохоронці, ані громадянське суспільство не можуть залишатися осторонь того, що відбувається на підприємстві, хто та як ним керує.
Як показали загальні збори — у питанні управління заводом існують проблеми. Давні. І чималі.
Отже, Ігор Челідзе став директором 31 січня 2022 року. Менше ніж за місяць почалася війна. На посаду керівника Ігоря Георгійовича запросив давній знайомий, на той момент кінцевий бенефіціар товариства, учасник із часткою 56,53 відсотка Володимир Миколайович Копитько. Це був відомий в Одесі машинобудівник, який стояв біля витоків переформатування виробничого профілю підприємства: від випуску товарів народного споживання до виготовлення наукоємного обладнання.
Щоправда, новопризначеному директору Копитько передав не всі важелі управління підприємством. Фінансовими питаннями новий директор не займався. У сферу відповідальності Челідзе відійшли виробничі завдання та забезпечення життєдіяльності підприємства.
— За період роботи директором у мене не було жодного стягнення, з колективом склалися нормальні робочі стосунки, — розповідає Ігор Георгійович. — Попри війну, вдалося за три роки погасити понад 3 мільйони гривень заборгованості із земельного податку. Є й інші досягнення і успіхи, добре відомі трудовому колективу. Тому не бачу жодних законних підстав для мого звільнення з посади керівника підприємства.
Як з’ясувалося, підстава була одна — бажання більшості учасників товариства. Питання: чому ж це бажання виникло?
Виявилося — все до непристойного просто. Колишній власник контрольного пакета акцій заводу Володимир Миколайович Копитько виявився зрадником — назвімо речі своїми іменами. Після 2014 року він, визначаючи вектор розвитку підприємства, вибудував схему, за якої продукція ТДВ «ЗОНТ» постачалася російській компанії «Автогенмаш», яка, у свою чергу, переправляла український товар підприємствам військово-промислового комплексу держави-агресора. Після початку повномасштабного вторгнення схема трохи видозмінилася. Тепер продукція українського виробника вирушала компаніям із Казахстану та інших країн. А потім посередники, як ви вже здогадалися, переправляли вантаж… «Автогенмашу».
Посередницька схема, вибудована Копитьком, була відома вузькому колу довірених осіб. Челідзе до цього кола не входив.
Але все таємне рано чи пізно стає явним. У підсумку з’явилося кримінальне провадження за статтею 111 — «державна зрада». Повідомлення про підозру В. М. Копитьку датоване 24 квітня 2024 року. Але вручити його не вдалося. У січні минулого року Копитько втік до Росії. Осів у Твері, на підприємстві «Автогенмаш», до створення якого свого часу мав безпосереднє відношення. В Україні колишнього власника контрольного пакета акцій ТДВ «ЗОНТ» оголосили в розшук.
Проте розставатися з управлінням одеським підприємством Копитько не збирався. Благо, що на підприємстві залишилися вірні йому люди. Зокрема, головний механік М. Калліо, між іншим — також власник російського паспорта.
До речі, 5 листопада відбулися ще одні загальні збори учасників товариства. Була обрана наглядова рада — без відповідного положення про даний орган управління. Головою наглядової ради обрали М. Калліо. Повторимо — громадянина РФ.
Щоправда, далеко не всіх на заводі така ситуація влаштовувала. Учасник товариства Віктор Левенець спробував розібратися. Він звернувся до директора з проханням надати документи для аудиту фінансово-господарської діяльності ТДВ «ЗОНТ». Але поки що він отримав близько 40 відсотків від потрібного переліку. Інші документи, зокрема щодо інвентаризації активів і зобов’язань товариства за 2024—2025 роки, учаснику не надали.
Загалом, коса зайшла на камінь. В. Левенець все ж таки зміг знайти багато порушень у фінансовій діяльності товариства, про які хотів розповісти на загальних зборах. Але зробити це йому не дали.
Тепер про справжні причини звільнення директора ТДВ «ЗОНТ». Розповідає Ігор Челідзе:
— Протягом серпня — вересня цього року мені неодноразово у месенджері Telegram писав Копитько, давав вказівки організувати відвантаження готової продукції нашим колишнім контрагентам у Казахстані. Я категорично відмовився виконувати, оскільки достеменно знаю про кримінальне провадження за статтею «державна зрада». Знаю, що Копитько повідомлено про підозру та що він перебуває в розшуку. Тому я розцінював його вказівку про відвантаження продукції посередникам у Казахстан як спробу продовжити незаконні постачання державі-агресору. Жодного стосунку до злочинних дій Копитька я не мав і мати не хочу.
До речі, Ігор Георгійович хотів зачитати на загальних зборах це звернення. Але, повторимося, як і Левенцю, йому слова не дали.
Яка ситуація на підприємстві зараз? Новою директоркою учасники більшістю голосів обрали Олену Танцюру. На загальних зборах 7 листопада вона представляла інтереси Копитька. Їй не позаздриш. Наворочено стільки, що одне кримінальне провадження накладається на інше.
Так, вірний прихильник Копитька Михайло Калліо звернувся до Господарського суду Одеської області, оскаржуючи правомірність придбання Віктором Левенцем 12 відсотків акцій у Письменова. Уточнюємо: придбання. Тобто між Левенцем і Письменовим був укладений договір купівлі-продажу, гроші пройшли через банк, сплачені податки. Тим не менше, Калліо подав позов. І додав копію акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТДВ «ЗОНТ», яка виявилася… підробкою.
«Мені відомо, що при підготовці позовної заяви Калліо М. М. незаконно отримав інформацію з державного підприємства «Національні інформаційні системи» — копію акта за номером НСХ 529523 (оригінал документа має номер НСХ 529524 — прим. ред.). Через якого державного реєстратора — мені невідомо», — розповів В. Левенець. У підсумку днями було відкрите кримінальне провадження за статтею 361-2, частина 1 — «несанкціонований збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах, автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації».
Цікаво, чи знають працівники заводу, чим займаються деякі їхні керівники, у яку прірву намагаються — свідомо чи несвідомо — затягнути підприємство?
Олег Суслов