|
|
   |
Чому Одеса особлива? Бо в неї є своє обличчя та своя душа. Вільна, як море та яскрава, як сонце. Одеса – це не просто будинки, вулиці, сквери, парки чи пам’ятники. Це люди, які протягом століть накопичували ці багатства, формували унікальний простір для життя. Це люди, які живуть тут сьогодні – радіють і сумують, працюють і відпочивають, мріють і кохають.
Для кожного одесита його місто – це дім, який треба берегти.
«На жаль, у мерії та в жителів міста різне бачення Одеси. Одесити з глибокою повагою та шанобливо ставляться до своєї спадщини, а міським чиновникам до цього байдуже. В результаті та Одеса, яку ми знаємо, поступово зникає», - констатує голова благодійного фонду «Безмежні можливості», засновник інклюзивного пляжу, лідер громадської ініціативи «За Одесу!» Юрій Дегас.
З його висновками важко не погодитися, адже куди не кинеш оком всюди деструктивні зміни, які погіршують якість життя людей та стирають з мапи традиційну улюблену Одесу.
Одеса – це суцільна історична пам’ятка. Її архітектура – від палаців до старих «прибуткових будинків» – це єдиний масив культури, великий музей під відкритим небом.
Але придивимося ближче. Фасади обсипаються, будівлі завалюються, недолугі «реставрації» чи перебудови спотворюють пам’ятки.
«Проблема давня, але за останні понад 10 років, коли містом керує Геннадій Труханов, вона набула катастрофічних масштабів. Рандомно візьмемо 2020 рік. В цей період завалилися п’ять одеських будинків. Серед них, дім на Канатній, 5, дім на вулиці Ясній, 10, дім на вулиці Торговій, 20. Це не початок і не кінець, це лише маленький епізод руйнування нашої Одеси», - каже Юрій Дегас.
До повномасштабної війни близько тисячі будівель перебували в аварійному або близькому до нього стані. І з кожним роком стає тільки гірше, адже стіни та перекриття деформуються, цеглини випадають, дахи дірявіють. В мерії проблему просто ігнорують. Навіть якщо люди бомбардують їх зверненнями, найкраще, що можуть зробити – поставити на стіну «маячки» та дочекатися поки вона впаде.
Знайома нам Одеса перетворюється на зовсім немальовничі руїни.
Без моря Одеса неможлива. Одесити живуть в симбіозі з морською стихією, морське повітря живить місто в буквальному і переносному сенсі.
Море – це суспільне надбання. В теорії кожен та кожна повинні мати доступ до води. На практиці інакше.
«Безконтрольна забудова узбережжя, знищення прилеглих до прибережної зони парків та скверів, «елітні» висотки з власними приватними пляжами без доступу сторонніх, огородження приморської території парканами. Все це реалії сьогодення. І це також наслідок політики міської влади. Коли своїм друзям олігархам – все найкраще, а одеситам – те, що залишиться», - переконаний керівник фонду «Безмежні можливості».
Загальна протяжність одеських пляжів понад 20 км, лише чверть прибережної території відведена під пляжний відпочинок. В реальності ж люди можуть піти на пляж лише в кількох локаціях. Зона пляжів загального користування за останні роки катастрофічно зменшилася.
В дискусіях щодо перейменувань вулиць, знесення або збереження пам’ятників мерія Одеси займає суто фарисейську позицію. Це багато слів на підтримку одеситів і нуль реальних справ.
«Мер Труханов буквально рве на собі сорочку, захищаючи пам’ятники. Але робить це лише кілька хвилин і виключно на камеру. Натомість нічого йому не заважає діяти в правовому руслі і провести великі громадські слухання з тих чи інших питань. Вони б зафіксували думку одеситів, до якої в майбутньому можна було б апелювати. Натомість бачимо лише бурну імітацію, яке не дає конструктиву», - наголошує Юрій Дегас.
Він переконаний, якщо ігнорувати думку одеситів, то вони поступово ставатимуть чужими в своєму рідному місті. Й тут справа не в тому чиє ім’я носить якась вулиця, а в дотриманні принципу «нічого про нас без нас», який є ключовим для місцевого самоврядування.
Одеса має унікальну культуру, історію і традиції. Це жива основа для формування успішного міського бренду, що може підкорити всю країну та вийти на міжнародний простір.
Але замість такого бренду – тотальна порожнеча.
«Чому влада Львова досить швидко «розкрутила» свій бренд, а влада Одеси не зробила для цього нічого? Ми бачимо в Одесі «Львівські круасани», «Львівський шоколад», «Львівські пляцки». Це наслідок продуманої політики в основі якої стимулювання роботи бізнесу, що пропагує місто. Але у Львові, в Києві, в Дніпрі ми не помітимо жодного такого одеського бренду. Більше того, його не просто знайти навіть в самій Одесі», - обурюється Юрій Дегас.
На його думку, це свідчення споживацького ставлення міських чиновників та особисто Геннадія Труханова до міста та до людей.
«В мерії готові експлуатувати ресурси по-максимуму для власної користі. Але інвестувати в Одесу не бажають. Це типовий підхід людей з ментальністю 90-х років, коли прагнуть швидких грошей, але не вміють будувати довгострокові стратегії розвитку, фактично живуть сьогоднішнім днем», - стверджує громадський діяч.
Юрій Дегас переконаний – для того, щоб зберегти Одесу, яку ми знаємо, потрібно, аби міська влада повернулася обличчям до людей і по-справжньому захистила ті цінності, якими пишаються одесити – міський простір, море, нашу історію і традиції.