|
|
   |
Одеський підприємець, меценат Юрій Дегас, керівник компанії Degas Group став відомим завдяки своїм соціальним проектам. Він активний прихильник ідеї, що бізнес має соціальні зобов’язання перед суспільством. Юрій Дегас став засновником першого в Україні Інклюзивного пляжу «Безмеж» та відкрив благодійний фонд «Безмежні можливості», який допомагає людям з інвалідністю, маломобільним групам населення та всім, хто потребує підтримки.
Про все, що робить для міста Юрій Дегас та його команда, наша газета розповідала у багатьох матеріалах. У різні роки сам підприємець та благодійний фонд «Безмежні можливості» ставав лауреатом редакційного конкурсу «Люди справи» пам’яті Б. Ф. Дерев’янка.
Але робити добрі справи Юрію Дегасу з деяких пір стало дуже непросто. Чому? Ось про це ми і вирішили запитати підприємця і мецената. Почнемо з Інклюзивного пляжу «Калетон-Безмеж», навколо якого останнім часом вирували неабиякі пристрасті. Яка ситуація на сьогодні, запитуємо, сезон відкрили, все нормально?
— Як-то кажуть, не дочекаються, — відповідає Юрій Дегас. — Це я про недоброчесних забудовників і чиновників мерії, які їх покривають. Інклюзивний пляж «Калетон-Безмеж» станом на зараз вдалося відстояти і він офіційно розпочав роботу. Вистояв попри шалену протидію з боку мерії.
Відкриття пляжу означає, що більше сотні працівників, серед яких є люди з інвалідністю, зберегли свої робочі місця. Тисячі поранених ветеранів, людей з інвалідністю отримали можливість комфортної реабілітації біля моря. А міська влада замість того, щоб опікуватися реабілітацією військових у часи широкомасштабної війни, завзято зривала роботу Інклюзивного пляжу.
Тут слід окремо відзначити принципову позицію керівника Одеської ОВА Олега Кіпера та командира оперативно-тактичного угрупування «Одеса» Валерія Водолазського. Представники військової влади та командування вчасно втрутились у конфлікт, видавши спільний наказ, яким фактично зупинили незаконні та шкідливі дії мерії.
Тому запрошую всіх одеситів та гостей міста, особливо військових та ветеранів війни, відвідати пляжний комплекс «Калетон-Безмеж» та отримати задоволення від морського відпочинку.
— Ви сказали про війну. Як у воєнних умовах справи з безпекою на пляжі, чи є бомбосховища? Як взагалі одеські пляжі, узбережжя забезпечені бомбосховищами?
— В умовах війни 100% безпеку гарантувати не може ніхто. Але небезпеку можна – і потрібно – мінімізувати. У міру наших можливостей ми намагаємося убезпечити відпочиваючих. На нашому пляжі обладнано декілька бомбосховищ, які забезпечені всім необхідним. Є відповідні інформаційні стенди. Охорона і рятувальники супроводжують людей до укриттів під час тривог. Єдина проблема, що деякі «пляжники», на жаль, ставляться до власної безпеки досить легковажно, ігноруючи сирени.
Що стосується решти міського узбережжя та й міста загалом, то укриттів і досі критично не вистачає. А ті, що функціонують, часто в неналежному стані, без ремонту або взагалі зачинені, на що нерідко скаржаться одесити. У місті, яке ворог регулярно обстрілює, його жителі досі не мають зручного доступу до інформації, куди бігти в разі небезпеки.
Тобто, проблема системна, але навіть на четвертому році великої війни міська влада так її і не вирішила. Більш того, чиновники діють за принципом «кому війна, а кому мати рідна». На окремих випадках реконструкції та ремонті бомбосховищ люди, до яких благоволить мер, не упускають можливості безсовісно наживатися, про що час від часу повідомляє кримінальна хроніка.
Керівництво Одеси і під час війни ставиться до безпекових питань якось легковажно. Про це промовисто свідчить наступний факт. Нещодавно, 30 травня, в Одесі відкривався важливий міжнародний форум, присвячений подоланню безпекових, економічних і політичних викликів у Чорноморському регіоні. А Геннадій Леонідович проігнорував відкриття та перший день заходу, і подався до Києва, аби отримати статуетку «Людина року—2024». Хоча на відкритті форуму були присутні поважні закордонні політики, дипломати та військові з 20 країн. Зокрема, екс-держсекретар США Майк Помпео, екс-прем’єр Австралії Скотт Моррісон, екс-посли США Вільям Тейлор, Джон Гербст та ін.
До слова, небезпека одеситам загрожує не лише від російських ракет чи дронів, а і від рідного одеського каміння, що може звалитись на голову прямо в центрі міста. Як нещодавно на розі Дерибасівської та Рішельєвської, де обвалився карниз аварійного будинку. Каміння впали на тротуар з висоти четвертого поверху – і тільки дивом ніхто не постраждав.
Таких старих будівель, які розвалюються прямо на очах, в історичній частині Одеси – десятки. І вони вже реально загрожують життю і здоров’ю людей. Але міським чиновникам до них, як і раніше, нема діла. Зрозуміло, бо з них ніякого «навару» не отримаєш, як з якогось бізнесмена чи підприємства.
— Як почувається одеський бізнес в умовах війни?
— Як почувається? На жаль, в умовах війни лише посилилася тенденція, яка сформувалась кілька років тому. Тенденція така: все залежить від лояльності до влади. Користь, яку бізнес може принести місту, в розрахунок взагалі не береться. Якщо з владою в добрих стосунках, то «обраному» дається «зелене світло»: перемоги в тендерах і конкурсах, отримуються муніципальні підряди, активно освоюються бюджетні кошти.
Проблема лише в тому, що таких «блатних» у місті – кілька відсотків від загальної кількості підприємців. Решта одеського бізнесу – на межі виживання. Як через об’єктивні труднощі в умовах війни, так ще й завдяки старанням «рідної» мерії. Щоб отримати будь-який дозвільний документ – треба «занести», щоб не пресували – відкупитись, щоб запустити новий проєкт – «змастити». Про це неодноразово говорили на сесіях міської ради опозиційні депутати.
Давно склалося враження, що для тих, хто зараз у владі, Одеса – це їх приватне підприємство, яке має приносити їм прибуток. Звідки, думаєте, у родин одеських посадовців мільйони в деклараціях, парки елітних авто та нерухомість в туреччинах, греціях, іспаніях? Чи найвищі місця у топ-рейтингах вітчизняних багатіїв? А сам Геннадій Труханов – у топі найзаможніших українських мерів?
А особливо тяжко стає тим підприємцям, хто намагається відстояти свої права, виступити проти свавілля чи наперекір бажанню місцевої влади. Проти них відразу включається увесь репресивний механізм – від позачергової сесії міськради до звичайного сантехніка, який перекриває воду. А ще – афілійовані з владою медіа виллють тони інформаційного бруду.
Характерний приклад – пляж «Калетон-Безмеж». Як тільки ми «набрались нахабності» і пішли проти системи, що запланувала забудову прилеглої до нього території, відразу й почалося…Численні перевірки з боку усіх існуючих інстанцій, які «раптом» виявили масу «порушень». Хоча за три попередні роки жодних претензій не було. Особисто проти мене через підконтрольні ЗМІ розгорнули брудну інформаційну кампанію. Зрештою, на місці успішно працюючого пляжного комплексу міській раді закортіло провести «реконструкцію» (на старті сезону!), щоб під приводом цього розірвати договір оренди і віддати цю локацію кишеньковим забудовникам.
Однак цього разу вибудувана схема придушення непокірних дала збій. Наша боротьба, активна позиція ветеранів, волонтерів, громадських активістів та підтримка небайдужих одеситів стали для Геннадія Леонідовича несподіванкою. І чи не вперше за час свого правління чинний мер не отримав бажаного. Спіймав облизня, так би мовити...
Досвід нашого протистояння з мерією переконливо довів, що із беззаконням в Одесі можна і треба боротись. Свої права як у бізнесі, так і у повсякденному житті необхідно захищати. Це дає результат. Тим більше, коли знаєш, що правда на твоєму боці. Бо це ми створюємо, а міська влада – перешкоджає! Головне, не боятись опонентів, вони – не всесильні. І не вічні!
З іншого боку, коли за справедливість та законні права доводиться фактично боротися з міською владою в час війни – це абсолютно ненормально! Таку порочну систему необхідно ламати. Тому я зупинятись не збираюсь, моя боротьба з беззаконням міської влади триває. Закликаю колег-підприємців також не мовчати, не терпіти, а об’єднуватись і спільними зусиллями змінювати ситуацію. Разом нам це точно по силах.
— А як ви взагалі оцінюєте ситуацію в Одесі в умовах війни? Що змінилося з цим лихом для одеситів?
— Війна багато що змінила для Одеси. Насамперед, війна об’єднала і згуртувала одеситів, ми бачимо безліч прикладів мужності, стійкості, взаємної допомоги і підтримки. І я щиро горджуся своїми земляками, які зберегли в нелюдських умовах найкращі людські якості. І неповторний одеський гумор, колорит.
От тільки міські чиновники не сильно-то і змінилися – хіба ще більше віддалилися від людей і їх інтересів. Таке враження, що для них цієї війни взагалі не існує. Особливо, якщо проглянути їхні декларації про доходи, які з початку російського вторгнення стабільно зростають. Автопарки поповнюються, нерухомість купується. Тобто особисто у них, як кажуть одесити, «все в ажурі».
Чого не можна сказати за саму Одесу. Окрім постійних ворожих обстрілів, місто потерпає ще й від гучних корупційних скандалів. Тижня не проходить, щоб когось з міської влади не піймали на хабарі чи не викрили на непрозорих тендерах. Достатньо згадати лише нещодавні затримання, про які звітують правоохоронні органи. Зокрема, «взяття на гарячому» виконувача обов'язків голови Хаджибейської райадміністрації Сергія Блажевського та начальника департаменту архітектури міськради Марата Касимова. І це тільки випадки, які потрапили в пресу. А масштаби хабарництва на рівні дрібніших чиновників важко навіть уявити. Або резонансна справа про розтрату бюджетних мільйонів на ремонті укриття у дитячому садочку в Київському районі міста, яке, до речі, мер відкривав особисто.
На цьому фоні цілком природно виглядає негативна оцінка роботи Одеської міськради від Всеукраїнської громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад». Зокрема, за її даними, діяльність 36% одеських депутатів протягом четвертого року повноважень оцінено лише від 0 до 2 балів. Четверо взагалі не з'явилися на жодне засідання за три роки війни. Тобто, кожен третій депутат фактично не виконує своїх зобов’язань перед виборцями навіть під час війни.
Тому мене геть не дивує, що за останні роки наше місто скотилося на найнижчі місця у багатьох рейтингах серед обласних центрів.
Так, у Рейтингу прозорості міст за 2024 рік від Transparency International Ukraine Одеса посіла лише 17 місце серед 20 обласних центрів України, отримавши при цьому статус «непрозорого міста».
Не краща ситуація для Одеси і в опитуванні у сфері місцевого самоврядування Групи «Рейтинг» за 2024 рік, згідно якого, наприклад, менше половини одеситів (44%) вважають, що справи в місті йдуть у правильному напрямку. Гірша ситуація тільки у безпосередньо прифронтових містах.
Згідно з цим же опитуванням, в Одесі одні з найнижчих показників за якістю надання послуг у сферах освіти, забезпечення дитячими садками, екології та навколишнього середовища, облаштування бомбосховищ, а також доступності для людей з інвалідністю. За розвитком промисловості Одеса займає передостаннє, а за соціальним захистом населення – взагалі останнє місце.
Але є одна «номінація» у цьому рейтингу, де наше місто впевнено лідирує. Це кількість хабарів та «подарунків», отриманих місцевими чиновниками. Кожен п’ятий одесит ствердно відповів на питання, чи давав він хабара представникам місцевої влади протягом останніх двох років. Такого високого показника не зафіксовано в жодному іншому місті країни.
На тлі цих фактів отримання Геннадієм Трухановим золотої статуетки та премії «Людина року—2024» у категорії «кращий міський голова» — на мій погляд — просто вершина абсурду.
Місто, одесити, вже багато років розплачуються за нехлюйство, корупцію і здирництво міських чиновників. Але я вірю, і це підтверджено досвідом, що зі знахабнілими рвачами у чиновницьких кріслах можна успішно боротися. Об’єднаними зусиллями.
Інтерв’ю вів Микола СТУПЧЕНКО