|
|
   |
Напередодні професійного свята працівників судової системи ми запросили до фахової розмови голову Одеського апеляційного суду Ігоря Артеменка.
Тема правосуддя була і залишається однією з основних на сторінках «Вечірньої Одеси», тому що неможливо будувати країну мрії без торжества закону. Саме суд має ставити справедливу крапку в усіх конфліктах — економічних, політичних, соціальних, — якщо сторони не можуть дійти згоди. Це — бажання суспільства, але далеко не завжди судова система виправдовує надії громадян. А війна додала ще складнощів до процедури вчинення правосуддя.
Про все це ми і говорили з Ігорем Артеменко. Хочу подякувати голові Одеського апеляційного суду за таку щиру розмову. А розпочали ми з питання про оцінку сьогоднішнього стану судової системи України.
— Які головні проблеми правосуддя потребують найшвидшого вирішення?
— Судова система України переживає складний, але водночас важливий етап трансформації, — відповідає Ігор Артеменко. — Ми маємо професійних суддів, які щодня виконують величезний обсяг роботи в непростих умовах воєнного часу. Найгостріші проблеми — кадровий дефіцит, надмірне навантаження та потреба в удосконаленні матеріально-технічної бази судів. Сподіваюсь на найскоріше завершення конкурсу суддів у ВККС для заповнення кадрового дефіциту. Це вселяє надію на покращення роботи судової системи та її належне поповнення новими суддями.
Водночас важливо відновлювати довіру суспільства до суду — саме вона є ключем до авторитету правосуддя та стабільності держави.
— Рівень довіри громадян до судів — завжди болюче питання. Чи бачите ви зміни на краще?
— Так, хоча зміни не відбуваються миттєво. Я бачу поступове зростання рівня відкритості судів, появу нових комунікаційних форматів, які допомагають людям краще розуміти роботу судів. Разом з цим кожне справедливе та обґрунтоване рішення — це крок до відновлення довіри.
Довіра та повага до судової влади — гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів — вимога європейських стандартів для демократичних держав. Більш того, авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету державної влади.
Щодо виміру довіри суспільства до судової системи, саме громадяни, які в більшості не мали досвіду участі в судових процесах, оцінюють роботу суду як незадовільну. Це обумовлено здебільшого тим, що вони побачили, почули чи прочитали в медіа. А якщо взяти статистику опитувань осіб, які приймали участь у судових процесах, то там дані зовсім інші, які свідчать явно на користь судової системи.
Наприклад, у період з 12 серпня по 30 вересня 2025 року в Одеському апеляційному суді було проведене анонімне опитування відвідувачів щодо якості та ефективності роботи суду. Аналіз заповнених анкет свідчить, що організація роботи Одеського апеляційного суду здійснюється в цілому на належному рівні, ставлення громадян до установи є позитивним та довірливим.
— Яку роль, на вашу думку, відіграє апеляційна інстанція у забезпеченні справедливості судових рішень?
— Її роль є ключовою в системі правосуддя. Вона полягає у перевірці законності, обґрунтованості та справедливості рішень суду першої інстанції та у виправленні можливих помилок, допущенних під час їх ухвалення.
Апеляційна інстанція, є тією ланкою, яка надає можливість захистити права осіб шляхом попередження вступу в законну силу незаконних рішень або набрання законної сили — обґрунтованими рішеннями. Саме апеляційне провадження надає можливість в найкоротші строки виправити судові помилки, сприяє підвищенню якості роботи судів першої інстанції та скеровуванню судової практики в бік відповідності вимогам закону.
— Навантаження на суддів апеляційної інстанції сьогодні значне. Чи бачите ви реальні можливості його зменшення?
— Навантаження на суддів Одеського апеляційного суду декілька років поспіль залишається стабільно високим, що підтверджують офіційні показники за одинадцять місяців 2025 року.
Наразі в Одеському апеляційному суді здійснюють правосуддя 18 суддів, з них 5 суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, 13 суддів судової палати з розгляду цивільних справ. Це при тому, що юрисдикція Одеського апеляційного суду охоплює найбільшу за площею область України, до складу якої входять 33 місцеві суди загальної юрисдикції з кількістю населення майже 3 мільйони осіб, які потенційно можуть бути учасниками судових проваджень.
Зауважу, що за нормативами, встановленими Радою суддів України, чисельність суддів за результатами по навантаженню за перше півріччя 2025 року повинна складати 67 суддів.
За період з 1 січня по 27 листопада 2025 року середнє навантаження на одного суддю Одеського апеляційного суду становить 1377 справ та матеріалів. Такий обсяг справ призводить до вимушеного порушення строків розгляду справ та зростання залишку кількості справ і матеріалів, що перебувають на розгляді суду.
Ключова проблема — нестача кадрів. Критично велика кількість посад залишається вакантною, внаслідок чого працюючі судді мають надмірний рівень навантаження. Ми очікуємо на відновлення кількісного складу суддів, удосконалення процесуальних механізмів та ефективніше використання електронних інструментів — що дасть змогу розподілити навантаження більш рівномірно і скоротити строки розгляду справ.
Попри це, колектив Одеського апеляційного суду демонструє високу організованість, витримку і професійність. До речі, в листопаді 2025 року Одеський апеляційний суд посів третє місце у рейтингу ефективності апеляційних судів України за І півріччя 2025 року.
— Які категорії справ найчастіше розглядаються в апеляції сьогодні?
— За одинадцять місяців 2025 року в Одеському апеляційному суді перебувало у провадженні 24792 справи та матеріалів усіх категорій. Найбільшу частку становлять кримінальні провадження.
Так, у провадженні судової палати з розгляду кримінальних справ перебувало 13672 справи та матеріалів, з яких розглянуто — 11719, включно з 7998 клопотаннями про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 248 КПК України).
Категорії кримінальних проваджень, які є найбільш поширеними:
— кримінальні правопорушення проти власності — крадіжка, грабіж, розбій, вимагання;
— кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи — умисне вбивство, вбивство через необережність, домашнє насильство;
— кримінальні правопорушення проти безпеки руху та порушень правил безпеки дорожнього руху, або незаконне заволодіння транспортними засобами;
— кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та інші кримінальні правопорушення проти здоров’я населення — незаконне виробництво, виготовлення, придбання наркотичних засобів, психотропних речовин;
— кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України — державна зрада, посягання на територіальну цілісність та недоторканність тощо;
— ухилення від військової служби — самовільне залишення військової частини або місця служби.
Цивільні справи: у судовій палаті з розгляду цивільних справ перебувало в провадженні 8728 справ, з яких розглянуто — 4298 справ.
Категорії проваджень, які найбільш поширені:
— справи у спорах, що виникають із правочинів — купівлі-продажу, дарування, оренди;
— справи у спорах, що виникають із сімейних відносин — розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, стягнення
аліментів;
— справи у спорах про недоговірні зобов’язання — про відшкодування шкоди, про спонукання виконати або припинити певні дії, про повернення безпідставно набутого майна.
Також на розгляді Одеського апеляційного суду перебувало 2392 справи про адміністративні правопорушення, з яких розглянуто — 1992 справи.
Категорії проваджень, які найбільш поширені:
— керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
— порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна;
— переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;
— незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Таким чином, структура навантаження виглядає так:
— кримінальні справи — близько 55% загального обсягу;
— цивільні справи — близько 35%;
— адміністративні справи — близько 10%.
— Наскільки ефективно працює система «Електронний суд»?
— «Електронний суд» довів свою ефективність, особливо в умовах воєнного стану. Але потенціал системи ще не розкритий повністю. Ми підтримуємо розширення онлайн-доступу до матеріалів справ і засідань, адже це підвищує прозорість і зручність для всіх учасників процесу.
Варто розуміти, що підсистема «Електронний суд» є складовою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), до якої також входять підсистема «Електронний кабінет» та підсистема відеоконференцзв’язку, які разом забезпечують автоматизацію процесів діяльності судів, визначених законодавством.
Так, у період з 2019 по 2021 роки до апеляційного суду надійшли лише — 1876 документів, поданих через підсистему «Електронний суд», при цьому у 2022 році вже надійшло
3 409 документів, у 2023 році — 7 021, за 2024 рік — 15 519, а станом на жовтень 2025 року кількість вже більше 17 000 документів.
Функціонування електронного судочинства безумовно економить час та кошти учасників судових проваджень на створення та направлення документів до судів та іншим учасникам судових проваджень, на онлайн-ознайомлення з матеріалами справ, на участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв?язку поза межами приміщення суду.
— Як сьогодні формується суддівський корпус? Чи складно залучити молодих юристів до професії?
— Формування суддівського корпусу — це питання стратегічного значення для всієї системи правосуддя. Держава повинна забезпечити не лише кількісний, а й якісний склад суддів, адже саме від професійності, доброчесності та мотивації кожного судді залежить довіра громадян до держави в цілому.
На жаль, упродовж останніх років спостерігається суттєвий дефіцит кадрів у судах, зумовлений як тривалою відсутністю добору, так і високим навантаженням, яке негативно впливає на потенційних кандидатів. Молоді юристи часто сприймають професію судді як складну і консервативну. На мою думку, це є наслідком тривалого реформування судової системи та не завжди об’єктивного висвітлення процесів, що відбуваються в судовій системі, з боку ЗМІ.
Водночас я переконаний, що професія судді — це не просто кар’єрний вибір, це покликання. Ми потребуємо не байдужих виконавців, а людей із високими моральними орієнтирами, готових приймати складні рішення й нести за них відповідальність. Для цього важливо, щоб держава забезпечила належні умови входу до професії: прозорі процедури добору, сучасну систему підготовки, гідну оплату праці та соціальний захист.
— Війна: як вона вплинула на роботу суду?
— Війна стала серйозним викликом для всієї судової системи. Суди, як і вся країна, змушені були швидко адаптуватися до нових реалій, зберігаючи при цьому головне — безперервність здійснення правосуддя.
Перш за все, ми зіштовхнулися з проблемою безпеки, як працівників суду, так і учасників процесів. Ми працюємо в умовах постійних повітряних тривог і відключень електроенергії. Попри це, правосуддя не зупинилося ні на день. Це заслуга кожного працівника, який залишився на своєму місці.
Попри складні обставини, ми зберігаємо принципи верховенства права та доступу до правосуддя. В умовах військового стану суд залишається тим місцем, де людина може знайти захист. І, на моє переконання, саме стабільність роботи судів сьогодні — один із важливих доказів сили й стійкості української держави.
— Що чекає судову систему у післявоєнний період? Чи можливо зробити якийсь прогноз?
— Після завершення війни судова система України стане однією з ключових інституцій, відповідальних за відновлення довіри до держави, справедливості та закону. Саме суди мають стати тим фундаментом, на якому будуватиметься оновлена правова держава.
Слід розуміти, що після війни перед судами постане величезний обсяг нових викликів. Це — тисячі справ, пов’язаних із відновленням порушених прав, відшкодуванням збитків, завданих агресією, поверненням майна, визнанням статусів учасників бойових дій, компенсацією постраждалим від воєнних дій тощо. Уже сьогодні ми закладаємо правові механізми, які дозволять швидко й ефективно розглядати такі категорії справ.
Крім того, у післявоєнний період особливого значення набуде співпраця судової влади з громадянським суспільством і міжнародними партнерами. Нам необхідно буде обмінюватися досвідом, адаптувати кращі європейські практики, одночасно зберігаючи власну правову ідентичність.
Мій прогноз — українське правосуддя пройде шлях глибокого оновлення. Цей процес не буде легким, але він неминуче приведе до зміцнення інституційної спроможності судів і зростання рівня довіри до них. Бо справедливість — це те, що українці зараз захищають на полі бою, і те, що ми, як судді, маємо забезпечити тут і зараз.
— Як суди можуть ефективніше комунікувати з громадськістю, щоб змінити стереотипи?
— На мій погляд, для ефективної комунікації з громадськістю судам варто висвітлювати свою діяльність більш зрозуміло та доступно. Для подолання стереотипів потрібна не лише відкритість, а й системна, послідовна комунікація. Я бачу кілька ключових напрямів.
Проста і зрозуміла мова рішень та офіційних повідомлень. Юридична мова часто сприймається як бар’єр. Чим зрозуміліше суди пояснюватимуть мотиви своїх рішень, тим менше буде підґрунтя для спотворень і припущень.
Регулярне інформування через пресслужби та офіційні канали. Сайти судів, соцмережі, інфографіка — сучасний інструментарій для інформування. Пояснення процедур, роз’яснення стандартів доказування, спростування фейків — усе це формує довіру.
Освітні проєкти. Дні відкритих дверей, лекції для школярів та студентів, співпраця з вищими навчальними закладами — це формує розуміння того, як працює правосуддя ще до появи стереотипів.
Відкритість судових засідань та доступ до інформації. Чим більше людей бачить роботу суду без посередників, тим менше простору для маніпуляцій.
Людяність у комунікації. Громадськість має знати, що суд — це не абстрактна інституція, а люди, які працюють у складних умовах, дотримуючись етичних стандартів і високої відповідальності.
Хочу зазначити, що стереотипи зникають там, де з’являється зрозумілий і передбачуваний діалог. Коли суди послідовно демонструють відкритість, професійність і повагу до громадян, довіра зростає природним чином. Відкритість — найкраща стратегія проти упереджень.
— Публічна критика судових рішень у медіа та соцмережах — як ви до неї ставитеся?
— Критика — це природна реакція суспільства в демократичній державі, і я ставлюся до неї спокійно та з розумінням. Водночас важливо, щоб вона ґрунтувалась на фактах, а не на емоціях. Публічна критика судових рішень є прийнятною, якщо здійснюється в межах правового поля з дотриманням етичних стандартів і має на меті покращення якості правосуддя, а не підрив довіри до судової влади.
При цьому слід пам’ятати, що судові рішення, які набрали законної сили, не можна піддавати сумніву. Для мене найкраща відповідь на будь-яку критику — це професійність і виважені рішення. Зрештою, робота судді полягає не в тому, щоб подобатися всім, а в тому, щоб ухвалювати законні та справедливі рішення на основі доказів і права, а не емоцій чи зовнішнього тиску. Саме якість судових рішень є найкращою відповіддю на будь-яку публічну критику.
— Особисте питання: як відновлюєте внутрішню рівновагу після важких справ?
— Після складних і морально виснажливих справ я повертаюсь до тих речей, які дозволяють зберегти ясність розуму та стійкість духу. Це, перш за все, тиша й усамітнення, де можна відпустити напруження й повернути собі внутрішній баланс. Інколи достатньо кількох хвилин, аби пригасити емоційний шум і знову відчути внутрішню рівновагу.
Також важливим стає і спілкування з близькими — людьми, поруч із якими не потрібно бути арбітром, а можна бути просто людиною. Теплі розмови, родинні моменти, обійми — це той ресурс, який повертає до життя після складного дня.
Не меншою опорою є контакт із природою: коротка прогулянка, свіже повітря, погляд на небо або море. Природа нагадує, що світ значно ширший за конфлікти, які доводиться розглядати в суді.
А ще — маленькі особисті ритуали. Це може бути чашка чаю в тиші, вечірня книга чи моменти, проведені з домашніми улюбленцями, які безпомилково відчувають емоції й дарують тепло, прості радощі.
Усе це повертає мені внутрішню стійкість і дає змогу наступного дня знову діяти виважено та неупереджено.
Підготував Олег Суслов