|
|
   |
В Одеському апеляційному суді відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів під назвою «Оновлення цивільного законодавства України». Організатором виступила Рада адвокатів Одеської області (РАОО) за ініціативи комітету з цивільного та сімейного права РАОО. В фаховій дискусії взяли участь судді Одеського апеляційного суду та представники адвокатської спільноти.
Але почався захід незвично — з меморіальної події. Присутнім була презентована книга колишнього заступника голови Одеського апеляційного суду, кандидата юридичних наук, відомого судді Андрія Дришлюка «Судова практика в системі джерел цивільного законодавства України».
6 грудня йому могло виповнитися всього 48 років, але 11 квітня цього року він відійшов у вічність…
Як відзначив у вступному слові член Ради адвокатів Одеської області Володимир Зубар, Андрій Дришлюк упродовж багатьох років працював над докторським дослідженням на тему «Судова практика в системі джерел цивільного законодавства України». Але відданність судейській справі не давала можливості зосередитися над захистом дисертації. Андрій Ігорович встиг підготувати лише відповідну монографію. На згадку про справжнього професіонала, авторитетного суддю, вченого зі світовим — без перебільшення — ім’ям, друзі Андрія Дришлюка вирішили видати цю монографію.
Також у книгу увійшли спогади про Андрія Ігоровича. Дуже приємно, що написати запропонували і мені, як редактору газети «Вечірня Одеса». Мав це за честь. Справа в тому, що суддя Андрій Дришлюк активно співпрацював з газетою. Читачі, без сумніву, пам’ятають статтю «Захищайте свої права — ніхто за вас цього не зробить». З неї почалося наше знайомство з Андрієм Ігоровичем. Статтю було опубліковано три роки тому, у номері від 1 грудня 2022 року.
Суддя погодився прийти в редакцію. Ба більше — його не злякав запропонований формат — «Гостинна «Вечірньої Одеси». Цей формат передбачає не стандартне інтерв’ю «один на один», а спілкування з усім творчим колективом газети за «круглим столом», де можуть пролунати найнесподіваніші питання. Питання пролунали. Андрій Ігорович відповідав. Однією з відповідей стала порада всім тим, хто впевнений, що його права у тій чи іншій сфері життя порушуються, але втомився від сумнівів та зневіри і вже не знає, що робити далі. Суддя Одеського апеляційного суду був категоричним — права треба захищати. Для цього й існує суд. «Але ніхто за вас цього не зробить», — додав суддя.
Андрію Ігоровичу співпраця з газетою сподобалася. Тому він, зрозумівши, по Станіславському, «надзавдання» нашого знайомства, одразу включився в творчий процес. Так, об’єктом журналістського дослідження стали справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова від огляду на стан сп’яніння».
Проблему, яка має величезний суспільний резонанс, ми вивчали з усіх боків. Я кілька разів цілий робочий день присвячував слуханню справ за 130-ю, коли колегію суддів очолював Андрій Дришлюк. Ходив за його запрошенням на «круглий стіл» з цієї проблематики, який проводив Одеський державний університет внутрішніх справ. Годинами вивчав матеріали процесів. Хотів написати, спираючись на судову практику, фундаментальну статтю про таке лихо нашого суспільства, як керування транспортними засобами у нетверезому стані. Андрій Ігорович завжди був поруч: пояснював, коментував, уточнював, відповідав на запитання.
На початку цього року я вже вирішив, що зібраного матеріалу достатньо, про що й повідомив суддю. Він відреагував у своїй манері: «Завітайте з тижня, обговоримо». Не встигли…
Як точно помітив у вступній статті Володимир Зубар: «..відхід Андрія Ігоровича створив порожнечу, яку важко заповнити, але й глибокий слід, який неможливо стерти».
Олег Суслов