|
|
   |
Дмитро Мілютін — відомий одеський парфумер, колекціонер, фотограф, волонтер. З якого Дмитра починати знайомство? Мабуть, з Мілютіна-парфумера.
Розмовляємо в його парфумерній галереї у центрі міста, саме так — галерея, а не магазин, і на цьому наполягає сам Дмитро:
— Ми не продаємо тут парфуми взагалі, ми пропонуємо інше — емоції, які люди забирають із собою у флаконі. Галерея — це місце, де відбуваються різні чарівні речі, де зустрічають посмішкою, пригощають кавою, намагаються з’ясувати, що саме хоче отримати людина від парфума — впевненість у собі, сексуальну привабливість тощо. Ми маємо все це зрозуміти для того, щоб продати емоцію.
Яке важке редакційне завдання для журналіста-жінки, хочеться розпитати, наприклад, про те, як стають парфумерами, коли і чому Дмитро обрав для себе цю професію.
— Я читаю лекції, і коли готуюсь до них, слухаю відомих парфумерів. Всі вони наполягають на тому, що це вибір з дитинства. Згоден. Увесь наш ароматичний досвід, любов до ароматів мають дитяче коріння. Потім, у дорослому житті, парфумери працюють на базі цього досвіду. Мене оточували парфуми, якими користувалася моя мама, я й зараз створюю схожі аромати.
Ще одне жіноче питання — як виглядає лабораторія парфумера — не дивує Дмитра: «Звичайний стіл, завалений скляночками, тисячами скляночок, електронні ваги, чисте обладнання…». А як з’являються парфуми? — «А як народжується музика у композитора? У нього сім нот, у нас — тисячи». І правда, ми ж говоримо «парфумерні ноти».
Галереї Дмитра Мілютіна в цьому році виповниться 10 років. Це місце в Одесі полюбили містяни, приводять сюди друзів з усіх куточків України. Звичайно, цим пишається Мілютін-парфумер.
З ким би зараз не спілкувалися, війна присутня. Не оминули ми її, кляту, і під час розмови з Дмитром. І тут вже перед нами Мілютін-волонтер. На фронті, у бійців, що зараз зі зброєю в руках захищають рідну землю, Дмитро відомий саме як волонтер, який може привезти, дістати зробити те, що багатьом не під силу.
Допомагає військовим ще з часів АТО: разом із товаришем привозив на полігон Широкий Лан медикаменти. За два місяці до повномасштабного вторгнення його попросили знайти оклюзійні наклейки — це такий засіб надання першої медичної допомоги при пораненнях грудної клітки. Замовили бійці, які стояли на кордонах у Донецькій області. Передчуття війни, що насувається, вже було…
А з початком повномасштабного вторгнення чого тільки не возив на фронт Дмитро Мілютін із товаришами. Тієї ж територіальній обороні потрібні були найрізноманітніші господарські товари, а також колоди та скоби, цвяхи та метал, колючий дріт та гліцериновий спирт. На передову йшли потужні ліхтарі та м’які ноші (їх спочатку отримували з Польщі, а потім стали шити самі), термоковдри та плитоноски. Важко порахувати, скільки життів бійців вдалося врятувати завдяки цій волонтерській допомозі.
Але однією цифрою Мілютін-волонтер пишається. Коли відправляли на фронт плитоноски, то через якийсь час волонтер із друзями самі стали робити плити із спеціальної загартованої сталі, яку використовують для виробництва дисків борони.
32 воїни вже повідомили — плитоноска з плитами від Дмитра Мілютіна врятувала їм життя.
Велика допомога — то великі витрати, тому Дмитро Мілютін з початку вторгнення почав розпродавати свою колекцію. А коли гроші закінчилися — пропонувати свої авторські проєкти. Оскільки, згадує, був великий попит на все, що пов’язане з українською символікою, перебрендував один з готових проєктів, і з’явився патріотичний парфум «Моя кохана Україна».
— Ці флакони принесли нам 100 тисяч гривень, — розповідає Дмитро Мілютін. — Їх придбали в Одесі, Австралії, Канаді, США… Були ще запити, але неможливо створити так багато парфуму. Незабаром з’явився парфум «Маріуполь». Мені наснився сон — руїни, бите скло, кров… У ті дні ракета влучила в будинок «Тірас», мій друг-волонтер розгрібав завали, приніс кілька уламків… Минув час, і хлопці з ПАСЕ розповіли, що «Маріуполь» стоїть на столі у Бориса Джонсона. Я і сам хотів йому подарувати цей парфум, він дуже допомагав нам, але флакон дістався до нього якимось іншим шляхом. «Hope Odesa» також народився під час війни.
Парфуми війни. Під час нашої розмови Дмитро Мілютін нагадав про феномен Пруста — здатність ароматів провокувати спогади. Війна має свої запахи і стерти їх з пам’яті можливо тільки заміщенням іншими запахами, іншою емоцією. Можливо, запахом миру?
Дмитро Мілютін ще здивує нас новим, мирним, ароматом.
Дора ДУКОВА. Олег СУСЛОВ