Богиня, мрія, таргани

Зала «На висоті» Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного стала місцем перших показів камерної вистави «Децима» за п’єсою Сергія Марена, що у 2024 році увійшла до лонг-листу конкурсу драматургів «Трикрапка». Наразі «Дециму» охоче ставлять у різних театрах України, і одеситам не личить відставати. Режисер-постановник, лауреат Всеукраїнського конкурсу вокалістів Владислав Кутуєв знайшов у трупі аж двох богинь, Ірину Гусак та Інну Кулікову, чарівних брюнеток, просто створених для ролі Децими.

Адже Децима (з латини Decima, буквально — десята) — одна з трьох давньоримських богинь долі, яка визначала тривалість життя людини. Початково — покровителька новонароджених (ім’я вказує на пологи у десятий місяць після зачаття). За міфом, богиня Нона пряде нитку життя, Децима відмірює своїм жезлом довжину цієї нитки, а Морта перерізає її ножицями. Але зараз Морті ножиці непотрібні, у неї є шредер! Спілкуються сестри між собою телефоном.

Осучаснений сюжет розгортається у холодному підвальному приміщенні хмарочосу «Олімп», де працює богиня на ім’я Децима. В перелік її службових обов’язків входить створення людських доль. За тисячу років це богині набридло. А ще у підвалі розплодилися таргани, вона ганяє їх, невидимих глядачу, із криком: «Скоро не те що таргани, тут свині заведуться!». Майже циркова пантомімічна реприза: Децима намагається запалити уявну сигарету, але не знаходить у кишені уявної запальнички і злісно кидає щось невидиме у бік стосів із теками (в кожній чиєсь досьє, чиясь доля). Захаращене паперами приміщення облаштував для героїні заслужений художник України Станіслав Зайцев.

Невже й справді наші долі залежать від жіночки на межі нервового зриву, яка марить відпусткою та схильна до чарки?.. Аж страшно від цієї думки. «Це так по-зрадницьки вірити тільки в долю і не намагатися змінити бодай щось самому. А з іншої точки зору, чому мені має бути до вас діло, коли вам немає діла до самих себе?», — кидає богиня у «газетній» блузочці просто в залу.

Витягаючи з теки папери, Децима ділиться з нами конкретними біографіями: виявляється, вона може задля якогось там балансу дати чудовій людині з абсолютним музичним слухом один недолік, пияцтво. Але ж це може перекрити усі інші якості, та наша богиня сама весь час напідпитку і продовжує далі, єхидно хіхікаючи. Втім, її легко задобрити, давши невеличкого хабаря, поклавши на стіл яблуко, «а краще пундик». Ще вона мріє про кохання, і режисер пішов далі драматурга, він дав богині чоловіка-Мрію, Олександра Волошина (він же балетмейстер), в іншому складі це Володимир Кудлай. Персонаж без реплік, він раптово матеріалізується то в пристрасному танго, то у вигляді стриптизера, а Децима соромиться своїх романтично-еротичних фантазій так смішно…

Відчути себе людиною тисячолітній стаж роботи не допомагає їй, що нелогічно, Олімп чого тільки не бачив! Але не будемо присікуватися, краще прислухаємося до Децими, вона таки має рацію в тому, що нам треба дбати про себе, а не кивати повсякчасно на богів.

Марія Гудима