Співати краще хором, або квіточка, що пробивається крізь скелі

Наші предки вміли цінувати хоровий спів. І про це подумалося на церемонії нагородження лауреатів VI Всеукраїнського фестивалю-конкурсу хорових колективів пам’яті Костянтина Пігрова, що фундований Одеською національною музичною академію імені Антоніни Нежданової.

Велика зала музичної академії аж здригалася від потужного вокалу та захоплених вигуків аудиторії. В цьогорічному фестивалі-конкурсі (в online-форматі та наживо) взяли участь 40 хорових колективів з Києва, Хмельницького, Вінниці, Кривого Рогу, Кропивницького, Луцька, Черкас, Миколаєва, Рівного, Запоріжжя, Чернівців, Харкова, Одеси.

Поза конкурсом виступав хор молодших класів Одеської хорової школи імені Стефана Крижановського (не встигнеш озирнутися, а ця малеча вже опиниться на кафедрі хорового диригування). Також поза конкурсом виступав черкаський жіночий квартет «Рута-м’ята», і це був інший полюс зрілого професіоналізму, який вже дозволяє цілком зосередитись на мистецьких задачах (слухачі мало не плакали, коли дівчата виводили: «Козак має жінку, ще й діточок двоє, чорняві обоє, а моє серденько крається надвоє…»).

Голова Національної Всеукраїнської музичної спілки України, заслужений працівник культури, професор, художній керівник народного хору «Дарничанка» Петро Андрійчук захоплено промовив зі сцени:

— Оця феєрія хорового співу під час варварської війни — це щось незвичайне. Це як квіточка, яка крізь скелі пробивається і несе життєдайну силу. Це можливо тільки за однієї умови, що є глибоке коріння. Коли є люди, які плекають цю історію і дбають про майбутнє. Ваш фестиваль-конкурс, безперечно, увійде в історію славної, визвольної боротьби за український дух. Найперше хочу подякувати пані Галині Шпак, яка керує студентським хором і відкривала фестивальну програму. Також дякую наймолодшій пані ректорці Олені Хіль, бачу неймовірний злет, прогрес, бачу поціловану Богом людину. Я щасливий відзначити подякою професорку, директорку фестивалю-конкурсу пані Євгенію Бондар за вагомі результати у вихованні творчої молоді та особистий внесок у розвиток хорового мистецтва та Одеської хорової школи.

Час порадіти, що генеральний партнер конкурсу благодійний фонд «Капітал інтелектуальний» на чолі із засновницею фонду Жанною Крючковою забезпечив лауреатів грошовими преміями. Вперше хоровий форум отримав таку потужну підтримку. Партнерами у проведенні фестивальних концертів стали Національний Одеський філармонійний оркестр, Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного та Літературний музей.

Гран-прі очікувано отримав хор Черкаського музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського на чолі із чарівною хормейстеркою Наталією Шмараєвою-Гожею. Окрім прекрасного співу, хористи виявили неабиякий артистизм (авжеж, пішли у минуле часи, коли хорові співаки нерухомо стояли на сцені, західні тенденції пожвавили виконавську майстерність). У номінації «Дитячі хори старших класів» кращим визнали зразковий хор Adiamus Одеської школи мистецтв № 11. Хормейстер Микола Охримчук мав би отримати окрему нагороду за фантастичну мануальну техніку та той-таки артистизм, з яким він беззвучно «проспівує» разом із хористами кожну ноту, кожний пасаж. Серед лауреатів також опинилися зразковий дитячий хор «Забава» Одеської школи мистецтв № 3 (керівниця — Світлана Смирнова), камерний дівочий хор Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка (керівниця — Юлія Пучко-Колесник), студентський хор «Сонячний струм» Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва (керівник — Юрій Черепухін).

Коли вже мова про Пігрова (скоро настане час відзначити 150-річчя від дня народження Маестро), то варто зробити акцент на тому, що його ім’я стало символом чистого інтонування, еталонного співу. Костянтин Костянтинович Пігров — видатний педагог, хормейстер, професор, заслужений діяч мистецтв, засновник студентського хору, кафедри хорового диригування (тоді — Одеської консерваторії) та в цілому одеської хорової школи. Його учні та послідовники склали цілу плеяду видатних хорових митців України. Весь нинішній викладацький склад кафедри хорового диригування Одеської музичної академії — це вихованці за системою Пігрова. Крім того, в Україні складно знайти навчальний чи концертно-театральний заклад, де б не працювали «пігровці»; випускники кафедри представляють нашу хорову школу також в Німеччині, Франції, США, КНР, Великобританії, Словаччині та інших країнах світу.

І хоч би які суворі вимоги до студентів у аудиторії висував Пігров, його діяльність грунтувалася на підтримці творчої молоді. Цих засад дотримуються в нашій музичній академії і нині.

6 листопада в Одеському національному театрі опери та балету заключним акордом насиченого, потужного хорового форуму прозвучить «Реквієм» Вольфганга Амадея Моцарта. У супроводі оркестру театру під орудою заслуженого діяча мистецтв України Валерія Регрута прозвучить цей величний твір у виконанні провідних солістів опери, хору театру та хорового колективу Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової. Твір для заключного концерту обран на честь засновника одеської хорової школи і в пам’ять першого виконання цього твору в Одесі під орудою Маестро. За думкою Костянтина Пігрова, моцартівський «Реквієм» є одним із найсвітліших творів цього жанру, він присвячений гармонії душі та вічній надії на Воскресіння.

Підсумки фестивалю-конкурсу будуть підведені

7 та 8 листопада в Проєкті-постлюдії — Всеукраїнській науково-творчій конференції «Одеська хорова школа: традиції та інновації».

Софія ЛЕВКОВИЧ. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО