|
|
   |
Чергове прочитання комічної опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» на сцені Одеського національного академічного театру опери та балету вразило концептуально новим підходом. Постановочна група, до якої увійшли мистецькі сили Одеси та Києва, зробила більше, ніж можна було очікувати. Диригент-постановник, заслужений артист України Василь Коваль проти застарілого підходу, який перетворював сюжет на історію про побутові відносини Одарки та Карася.
— А це насамперед історичний сюжет, в якому висвітлюється руйнування Запорізької Січі, — підкреслює маестро. — Ми додали пролог із музикою Івана Небесного, в якому Карась розповідає, чому козаки опинилися за Дунаєм. Також додали сцену битви на шаблях на музику Тимофія Старенкова.
Перша постановка опери відбулася понад 150 років тому, і в одеській версії показано, як козаки, які після знищення Запорізької Січі перебувають у Туреччині, змовляються щодо планів повернутися додому. Побратими зустрічаються у передсвітанковій напівтемряві на тлі розколотого світу з пошкодженими іконами (сценографію вистави зробив заслужений працівник культури України Андрій Злобін, особливі ефекти забезпечили відеограф Євген Фарафонов та художник зі світла Павло Литвиненко, а розкішні костюми — заслужений художник України Сергій Васильєв).
Власне, з цієї таємної зустрічі повертається вранці додому Іван Карась (серед виконавців цієї партії — Юрій Дудар, заслужений артист України Дмитро Павлюк, він же режисер-постановник). Звісно, у них з Одаркою (цю партію на перших показах виконували Марина Годулян та Анна Богач), як то кажуть, італійська сімейка, але насправді гарні стосунки, і сваряться вони жартома. Карась навіть підмовляє побратимів привести трьох своїх дружин у турецькій одежі, аби вони викликали ревнощі у Одарки («Вже три туркені подали слово за мене заміж піти»).
До речі, про турецький колорит, він присутній як в декораціях-трансформерах, так і в партіях Султана (найпоказніші баритони театру стали Султанами: заслужений артист України Віталій Білий, Олексій Жмуденко, Василь Добровольський, Олексій Грузін, Ілля Марків), танцях одалісок. Ех, якби в Султана була така щира, відверта та незакомплексована Одарка, він досяг би більшого, але й так його образ високоосвіченого та мудрого правителя витримано до кінця. Карась має відвідати палац Султана у турецькій одежі, то чом би не покепкувати з ревнивої дружини, показавшися їй у товаристві трьох туркень (під чадрами переховуються Одарчинї ж подруги, сцена завершується веселим сміхом).
Балетмейстерка-постановниця, заслужена діячка мистецтв України Олеся Шляхтич шукала баланс між сучасним балетом та українським народним танцем, заслужений артист України Вадим Сабодаш для постановки танців зі зброєю консультував її по шаблях, по піках та коротких кортиках. На заднику спалахує блискавка, від сцени тренування молодих запорожців аж дух перехоплює: таких ніхто не переможе!
— Я відповідала за малюнок, геометрію, хореографію та любов, а він за чоловічий жорсткий двобій, — посміхається пані Олеся.
Лірична пара у складі Оксани (заслужена артистка України Юлія Терещук) та Андрія (в цьому образі одеська публіка вже оцінила Олександра Прокоповича та Геннадія Корягіна) зворушує мелодійними партіями та щирою традиційною трактовкою, адже щастя завжди десь поблизу того, що зветься звичаєм.
Молитвою Андрія «Блаженний день, блаженний час» завершується ця старовинна, але така актуальна опера про те, як важливо берегти в серці рідну Україну та прагнути знов побачити її мирною та щасливою.
Марія ГУДИМА. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО