Грек — Водяник та Лукаш — композитор

Одеська опера наприкінці 215-го театрального сезону вразила прем’єрою сучасного балетного перформансу Lisova. Усім знайомий сюжет драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» потрактований балетмейстеркою-постановницею, заслуженою діячкою мистецтв України Олесею Шляхтич вельми оригінально. Уникаючи побутовості та бутафорії, балетоманам запропонували казку, де вічне співіснує з реаліями сьогодення.

Так, наприклад, молодий митець Лукаш (у цій партії в різних складах виходять Станіслав Скриннік та Роман Лобкін) замість сопілки вражає Мавку (її танцюють заслужена артистка України Олена Добрянська та Анастасія Корно) записом власної музики, яку лісова діва слухає у навушниках.

Тут варто висловити захоплення від роботи композитора Тимофія Старенкова, який таки довів, що цією музикою можна причарувати. А що історія в цілому трагічна (вже увертюра вирішена в жанрі похоронного маршу), то казка не завжди має щасливий кінець. Диригент-постановник, заслужений артист України Василь Коваль, сценограф-постановник Петро Богомазов, художник Петро Лебединець (відомий український абстракціоніст, чиї полотна стали невід’ємною частиною сценографії), художниця з костюмів Марія Руденко, автор відеографії та анімації Андрій Савдеєв, художник зі світла Павло Литвиненко створили особливу атмосферу світу, який так схожий на наш, і все ж таки може сприйматися досить відсторонено.

— Не кожний композитор може вловити балетну специфіку, Тимофію Старенкову це вдається, — зазначає керівник нашої балетної трупи, заслужений артист України Гаррі Севоян. — Я став куратором проєкту, міністр культури України вже побував на нашій виставі, і вона йому дуже сподобалася. На цей сюжет є відомий балет на музику Михайла Скорульського, це вже класика. Мені приємно, що наша трупа доволі гнучко сприйняла нову хореографію. Через війну у нас з’явилися вакансії, це проблема в масштабах країни, і в професійних училищах недостатній набір. Запросили соліста з Греції, коли були там на гастролях. Ендрю Кендро, вельми ефектний зовні та старанний артист, в новому проєкті танцює Водяника. З таким пафосом у нас на сцені ще ніхто сміття не збирав, а у фіналі, ви пам’ятаєте, натовп лісних мешканців прибирає за людьми все, чим вони насмітили. Вже вийшов у нас в «Шопеніані», партія сольна, впорався. Не пропускає жодного уроку, жодної репетиції, ми дуже задоволені ним.

У молодого грека і голос гарний! Треба сказати, не вперше на нашій сцені артисти балету видають звуки, у нас кричали в балеті «Крик» (що логічно) та у «Маскараді» (але тільки головний герой і тільки у фіналі, коли руйнувалося все його життя). А взагалі балетні артисти «заговорили» вперше з волі шведського хореографа Матса Ека.

Сьогодні лісова нежить на сцені шипить одне на одного, проте це не означає, що танець недостатньо виразний. У репертуарі нашого театру з’явився новий, непересічний український твір, і його високо оцінили перші глядачі.

Марія ГУДИМА. Фото Володимира ЕКІМБАШЯНА