|
|
   |
Прем’єра вистави «Мій тато — птах» відбулася в Театрі юного глядача імені Юрія Олеші. Режисер Олена Юзвак поставила її за мотивами однойменного твору англійського письменника Девіда Алмонда, який пише у стилі магічного реалізму.
Тож до цього чудернацького, дивакуватого тексту Олена підійшла з відчутним прагненням чарівності. Естетика старовинного цирку підтримана сценографією та костюмами Олени Штепури (весь одяг персонажів сконструйований з різнобарвних клаптиків тканини, а сценічна конструкція нагадує водночас клітку для птахів та грати навколо циркового манежу, коли там виступають хижаки). Хореографія Діани Костики уточнює ймовірний час дії: добрих сто років тому, коли модними були чарльстон та шіммі.
Це історія про дівчинку Ліззі (Єлизавета Горбенко) і про її татка, про спілкування дітей з батьками, розуміння та підтримку один одного в сім’ї, віру в чудеса. А також — про вміння літати! Ви вмієте літати? У вас немає крил, тому що ви — не птах? Так давайте зробимо крила і спробуємо злетіти! Не існує нічого неможливого, якщо поруч з Ліззі її чудовий тато! Та чи усвідомлює тато (у цій ролі бачимо Олексія Кочетова), що передчасна смерть дружини поклала на нього додаткові зобов’язання щодо дитини? Мабуть, таки розуміє, коли тікає у примарний світ, де йому здається, ніби саморобні крила триматимуть його у повітрі. Небезпечні фантазії! А донечка всіляко таткові підігрує, вже й сама розмахує чимось на кшталт крил та клекоче ніби чайка…
Здоровий глузд у цій родині демонструє хіба тітонька Дорін (Ляна Карєва), але до її порад не дослухаються, беруть на сміх. Ба навіть директор школи (Марк Пан), який мав би приструнити батечка та повернути до школи дівчинку, теж звередився на польотах і уявив себе… ракетою. Розпорядник конкурсу летунів (Іван Лавренко) виглядає чимось середнім між клоуном, дресирувальником та шпрехшталмейстером, тож історія стає все химернішою та химернішою.
Але фінал на всіх чекає щонайпозитивніший, і не будемо плутати правду мистецтва із правдою життя та порадіємо, що хоч цей вигаданий сюжет призвів до торжества взаєморозуміння. А от коли батьки з дітьми після перегляду вистави відчують потребу подискутувати, це й буде важливим результатом даного театрального проєкту.