|
|
   |
Фотопроєкт «Війна має жіноче ім’я» до 9 березня працює в історико-краєзнавчому музеї (Гаванна, 4). Авторкою його стала офіцер Збройних Сил України, старший лейтенант Ірина Ільясова, психолог, якій належать численні ініціативи з підтримки військовослужбовців та їхніх сімей, служить у 208-й зенітній ракетній Херсонській бригаді.
— Виставка не про війну, вона про жінку, яка її переживає, — підкреслила пані Ірина. — Про ту, що бореться, про ту, що вже ніколи не буде колишньою. Ця виставка — не просто світлини. Це історії. Це погляди тих, хто знає, що таке війна. Це очі, що бачили смерть, і серця, що попри все продовжують любити. Сьогодні ми дивимось в ці обличчя. І в кожному з них — незламність. Сьогодні ми говоримо про тих, хто не повернувся, і про тих, хто стоїть, щоб ми могли тут бути. Нехай ця виставка буде ще одним нагадуванням: ми не зламаємося.
Голова громадської організації Асоціація жінок України «ДІЯ» Наталя Делієва:
— Ми всі пам’ятаємо той день, коли прокинулися від вибухів, — з болем нагадала Наталя. — Мій чоловік сказав: «Вставай, почалася війна», я відповіла: «Ну в тебе і чорний гумор, такі жартики». Ніколи не забуду цього дня. Кожний зробив свій вибір тоді. Хтось пішов до військкомату, хтось взяв хлібину і воду та поїхав до військових, хтось став робити гуманітарні центри для людей, перших вимушених переселенців, хтось взяв дітей та поїхав за кордон. У кожного своя доля. І що робили жінки в цю війну? Якщо ми подивимось на статистичні дані, то у 2018 році тільки 53 відсотки опитаних схвалювали присутність у війську жінок нарівні з чоловіками, а у 2024-му — вже 85 відсотків. І зараз жінки займають у війську посади бухгалтерок, юристок, працюють діловодами, медикинями, кухарками. В той же час дуже багато жінок-снайперок, операторок БпЛА, у нашій організації «ДІЯ» є капеланка, Олена Живець, яка підіймає дух військових. Але ми не маємо забувати і про жінок-волонтерок, військових і гуманітарних, які піклуються про наше суспільство. Нам здавалося, що це війна на тиждень, ні, мабуть, на місяць, може, на рік.
Війна триває вже три роки. Ми бачимо, що вона не закінчується, а знову виходить на активний виток. Маємо гуртуватися, допомагати, триматися, як один кулак, аби Україна залишилася Україною.
Галина МАР’ЇНА. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО