Біле озеро

Серед багатьох красот нашого Причорноморського краю є і озеро Біле, розташоване неподалік Біляївки. Воно з’єднане протокою з Дністром і його рукавом Турунчуком, має у довжину близько 1,7, а в ширину 0,8 кілометра.

У цю пору тут зацвітають білі лілії, які й дали назву озеру.

Недавно завдяки міському голові Біляївки Михайлу Бухтіярову спостерігати красу озера Білого змогла і група журналістів з Одеси. А письменник і поет, почесний громадянин Біляївки Анатолій Ройченко написав вірш про це диво природи.

Біле озеро

На острові Любові
Русалок вже нема
.На острові Любові
І вдень густа пітьма —
Дерева розрослися
Та ще й чагарники.
Шумить на вітрі листя,
Немов потік стрімкий.
Лунає з верболозів
Пташиний перегук,
Протокою до озера
Звертає Турунчук.
Повільно хвилі котяться
Повз низькі береги.
І відшукати хочеться
Свій босий слід ноги.
Повз комиші рогозами
Траплялось йти мені
До чарівного озера
У білому вбранні.
Легенди гарні грозами
Звучать крізь плин віків.
Тут зваблювали з розуму
Русалки парубків.
Як цілували палко!
Були хмільні, як вітер.
Це б дивовиж — русалку
Сьогодні тут зустріти,
З розпущеними косами,
З очима – неба синь
Хай випливе із озера,
Заманить в глибочінь.
Легенди в кожнім слові,
Вирує в жилах кров.
На острові Любові
Не згасла ще любов.
Не стерта, не розколота.
У ніжності й красі,
Вона дорожча золота
З прапрадівських часів.
Неначе намальовані,
Лілеї у воді.
І я стою схвильований,
Як в роки молоді.
Дивлюсь на Біле озеро,
В легенд вслухаюсь суть —
І щедро п’ю, хмеліючи,
Оцю рясну красу.

Анатолій Ройченко