Один рік у найкращому університеті Польщі

Мене звати ЗіМа Єва, скорочено від прізвища Зінчук-Машевська. Я студентка другого курсу журналістики та соціальних комунікацій в Ягеллонському університеті у Кракові.

Моя підготовка до вступу почалася на початку 2023 року, коли я записалася на онлайн-курси польської мови. За рік я досягла рівня B2, і вже у квітні 2024 року, пройшовши співбесіду, була прийнята до університету. Зізнаюся чесно: виїжджаючи з Одеси, я відчувала страх перед невідомістю та хвилювання щодо того, як мене сприймуть поляки.

Тоді я чула різні історії про їхнє ставлення до українців. Однак, як це не парадоксально, за майже рік життя тут я жодного разу не стикнулася з грубістю чи упередженістю. До мене ставилися з розумінням і терпінням: однокурсники спокійно повторювали пояснення або добирали синоніми, якщо я не розуміла розмовних висловів, навіть коли я просила про це вп’яте. У незручних ситуаціях усі реагували не засудженням, а з легкою іронією. На моє питання, чи дратує їх мій акцент або постійні прохання щось роз’яснити, я завжди отримувала заперечну відповідь.

Досить часто мене запитували, звідки я, а також про бойові дії в Україні, та чи трапляються ракетні обстріли. Деяких поляків дуже дивувало, з яким спокоєм я розповідала про життя вдома. Звісно, коли я приїхала до Кракова, то щодня телефонувала своїй родині двічі — вранці та ввечері, щоб дізнатися, як у них справи. Та попри це, почуття, які я переживала, перебуваючи далеко від близьких, що залишилися в зоні бойових дій, неможливо передати словами.

Втім, не все складалося так гладко, як може здаватися. Першою в моєму студентському житті лекцією була соціологія. Сидячи в аудиторії, я розуміла кожне слово професора, але загальний зміст вислизав. Було навіть кумедно спостерігати, що, вийшовши в коридор, польські однокурсники обговорювали те саме, що й я. Зрештою, попри труднощі, іспит із соціології я склала на 4,5 за п’ятибальною шкалою. Окрім соціології, у нас були такі теоретичні предмети, як економіка, журналістська етика, теорія жанрів журналістики, наука про комунікацію (часом непроста через необхідність враховувати політичні контексти), філософія, політична географія, історія преси та ЗМІ, курс про польську політичну систему, психологія і стилістика польської мови.

Деякі дисципліни включали не лише лекції, а й семінари. Наприклад, інформаційні технології. Якщо чесно, сам викладач не завжди давав нам цінні знання, але саме завдяки цьому предмету та проєктній роботі ми здобули багато корисного досвіду.

Загалом за семестр було близько чотирьох проєктів. Перший передбачав розповідь про день із минулого на основі архівних матеріалів. Я вирішила зібрати фрагменти газет і журналів різних епох та показати, що вони були не лише джерелом інформації про моду чи кулінарію, а й майданчиком для вираження емоцій — зокрема через публікацію поезії. Другий проєкт був спрямований на встановлення контакту з незнайомими людьми в інтернеті з метою отримання інформації. Потрібно було вивчити оголошення, обрати цікавий об’єкт і спробувати дізнатися у продавця незвичайні історії, пов’язані з ним.

Наймасштабнішим стало дослідження журналістських матеріалів, які викликали значні зміни в політичному чи суспільному житті. Наша група аналізувала тему «Клерикальна педофілія в Польщі» на основі двох документальних фільмів братів Секельських — Tylko nie mоw nikomu («Тільки нікому не говори») та Zabawa w chowanego («Гра в хованки»), що розповідають про сексуальне насильство з боку католицьких священників та про приховування цих злочинів церковною ієрархією.

Ще одним практичним предметом був Warsztaty dziennikarskie (журналістський практикум), де ми вивчали різні форми текстів і тренувалися їх писати. У другому семестрі залік з цього предмету полягав у створенні в групах газети або інтернет-сторінки. Також у нас були «Соціально-політичні дебати» — курс, спрямований на ознайомлення з механізмами державного управління та принципами ведення дискусій із актуальних політичних питань. Особливе значення мав курс Desktop Publishing. Його мета полягала в тому, щоб навчити нас аналізувати й готувати інфографічні матеріали різного характеру — публіцистичного, наукового та маркетингового. Ми освоювали редагування, коректуру, набір текстів і роботу в програмі Adobe InDesign.

Одним із завдань було написання тексту — новинного, репортажного, колонки чи публіцистичної/наукової статті — обсягом не менше ніж 2000 знаків без пробілів. Моєю підсумковою роботою став репортаж про Одесу у формі мемуару з елементами поезії та фотографіями.

Окрім навчальних дисциплін, в університеті діють студентські медіа — радіо UJOT FM та телебачення UJOT TV, у яких можуть брати участь студенти будь-яких напрямів. Я спробувала себе і в ролі репортера, і в ролі оператора. Першим досвідом стали три знімальні дні поспіль: інтерв’ю з вокалістом польського гурту The Cassino, репортаж про різдвяний ярмарок у центрі Кракова та матеріал до 65-річчя ансамблю Slowianki («Слов’янки»). Якщо порівнювати всі роботи, найбільше задоволення мені приносили інтерв’ю з незнайомцями — особливо іноземцями.

З другого курсу у нас почнуться більш практичні заняття. Одним із них є «Практикум з телевізійної журналістики», мета якого — ознайомити нас із ролями ведучого, оператора та звукорежисера.

Рік у Ягеллонському університеті став для мене справжнім випробуванням — і академічним, і особистим. Я навчилася долати мовний бар’єр, адаптуватися в новому культурному середовищі, а також працювати у справжньому медіапросторі. Цей досвід переконав мене, що журналістика — це не лише професія, а й стиль життя, що вимагає відкритості, сміливості та готовності до постійного розвитку.

Коли я виїжджала з Одеси, мене супроводжував страх втратити себе. Але виявилося навпаки: саме тут я знайшла нову, більш зрілу й упевнену версію себе. І я знаю — це лише початок мого шляху.

Єва ЗІНЧУК-МАШЕВСЬКА