|
|
   |
У 1970 році в Італії на замовлення Радянського Союзу було збудовано п’ять рефрижераторних суден. Їх назвали іменами героїв громадянської війни, які воювали в червоній армії проти білогвардійців: Василь Чапаєв, Сергій Лазо, Микола Щорс, Олександр Пархоменко, Григорій Котовський. Наказом міністра морського флоту СРСР ці судна було передано Чорноморському морському пароплавству.
Крім продукції суднобудівних заводів у Миколаєві та Херсоні, що будували судна для ЧМП, пароплавство отримувало нові судна з Фінляндії, Данії, Німеччини, Польщі та Югославії. Флот пароплавства був величезний і ходив по всьому світу. Але п’ять рефрижераторів італійського виробництва ходили лише на Південну Америку. Там вони завантажувалися бананами, які доставляли до портів Західної Європи.
У березні 1985 року генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов. На той час економіка СРСР була не в кращому стані, а за кілька років перебудови стало ще гірше: продуктові магазини виявилися майже порожніми, за кожною дрібницею людям доводилося стояти у довгих чергах.
Намагаючись врятувати становище і якось поповнити магазини продуктами, Горбачов уклав з тодішнім президентом США Джорджем Бушем-старшим договір на постачання до Радянського Союзу курячих стегенець. Народ одразу прозвав їх «ніжками Буша». Доставками цих стегенець у СРСР стали займатися п’ять рефрижераторних суден, які я назвав вище.
Почавши в Радянському Союзі перебудову, Горбачов скасував багато складових радянського способу життя. На флоті він скасував посаду помічника капітана з політичної частини. Помполіти були на кожному радянському судні, вони стежили за політичними настроями моряків та писали доноси до КДБ, зламавши не одну моряцьку долю. Продовжуючи реформи, Горбачов дозволив морякам брати до закордонних рейсів дружин, що раніше було категорично заборонено.
А ще внаслідок горбачовської «перебудови» у Чорноморському морському пароплавстві почали зникати судна. Одні списували по старості та продавали на металобрухт. А інші йшли під керування іноземних судноплавних компаній. Я не знаю, до чиїх кишень текли гроші від цих угод, але Україна втратила свій торговий флот. З п’яти рефрижераторних суден у ЧМП, яке доживало свої останні дні, залишилося лише одне — «Олександр Пархоменко». Цей рефрижератор і доставляв до Одеси «ніжки Буша».
В один із таких рейсів другий механік цього судна взяв із собою дружину. За радянської влади вона працювала інструктором райкому партії, звикла всіх наставляти та писати всілякі кляузи. Це була безглузда жінка, яка почала чіплятися до буфетниці: то вона давала їй погнуту віделку, то погано помиту склянку або дорікала їй за те, що рідко поливає в кают-компанії квіти. При переході через Атлантичний океан судно хитало. І як це було зазвичай у морській практиці, під час качки буфетниця стелила на стіл вологі скатертини, щоб не їздив посуд. І тут дружина другого механіка теж знаходила привід для причіпок — їй на вологій скатертині незручно обідати.
Після виходу у зворотній рейс із США рефрижератор, завантажений «ніжками Буша», потрапив у сильний шторм. Від стрімкої хитавиці вийшла з ладу морозильна камера, де зберігалися м’ясні продукти. Протухле м’ясо довелося згодувати акулам. Коли шторм затих, капітан вирішив відкрити один із трюмів і дати на стіл екіпажу «ніжки Буша».
Але після приходу до Одеси дружина другого механіка написала до транспортної прокуратури донос. У цьому доносі було зазначено, що вантаж з рефрижераторів розкрадається екіпажем. Скандал вибухнув страшний. Капітана та старшого помічника не просто викликали на допити до прокуратури, а й віддали під суд.
Не пам’ятаю, як їх покарали. Але незабаром рефрижератор «Олександр Пархоменко» продали, як і інші судна пароплавства. І «ніжки Буша» возити вже не було кому.
Аркадій ХАСІН