|
|
   |
Переді мною лежить дивом збережений вхідний квиток на захід під назвою «Свято троянд», який відбувся 4 червня 1889 року. Такі гуляння влаштовувалися щороку в червні, переважно в Олександрівському парку (нині — парк імені Т. Г. Шевченка).
Завдяки старим газетам можна у подробицях дізнатися, як проходило це свято саме у тому році.
Отже, «Одеський листок» від 5 (17 за новим стилем) червня повідомляв: «Звичайне «Свято троянд», влаштоване Одеським відділом імператорського товариства садівництва на користь заснованої відділом школи садівництва та городництва, залучило вчора до Олександрівського парку численну публіку. Весь парк витончено декорований прапорами. Особливо ефектний вигляд представляла приморська алея, наприкінці якої, у тимчасовому павільйоні, була виставка художніх творів садівництва. Біля входу на виставку були влаштовані тріумфальні ворота, прикрашені прапорами та зеленню. Все це мало прекрасний вигляд, особливо ввечері, коли була запалена ілюмінація. Освітлення алей різнокольоровими бенгальськими вогнями довершувало красу картини. Під час гулянь грали три оркестри музики і в тому числі оркестр Першого чорноморського екіпажу, виписаний спеціально для цього гуляння з Миколаєва.
Але якщо гуляння в усіх відношеннях можна назвати вдалим, то далеко не такі враження викликала виставка художніх творів садівництва. Вона не відрізнялася ні великою кількістю, ні художністю експонатів. Серед інших своєю порівняльною витонченістю звертав на себе увагу виставлений паном Штапельбергом кошик з папоротей та бутонів троянд. Штапельбергу присуджено першу нагороду — малу золоту медаль. Садівнику барона Мааса, Тульчіанову, присуджено другу нагороду — велику срібну медаль, також за кошик із квітів. Власнику садового закладу Нейланду та садівникам Крейтеру, Вассерману, Павицькому, Партиху, Григор’єву та Кноделю присуджено срібні медалі, кілька осіб нагороджено бронзовими медалями. Експертна комісія складалася з панів Сомова, Дуніна, Фремеля та Штекера. Увечері всі виставлені твори були продані з аукціону. Гуляння закінчилося до 11 години вечора. У матеріальному відношенні, ймовірно, результат гуляння буде менш задовільний, ніж минулого року, але в іншому «Свято троянд» цього року значно вдаліше, хоча б вже тому, що не було тих заворушень, які були допущені минулого року».
Про які ж заворушення йшлося? На це питання дадуть відповіді номери «Одеського листка» за червень 1888 року.
Виявилось, що в тому році багатьом відвідувачам не дісталися передбачені подарунки-сюрпризи. Публіка була цим дуже незадоволена. І тому перед оголошенням результатів про присудження нагород, відвідувачі цього заходу… накинулись на виставлені предмети та майже усіх їх розтягли.
У газетній замітці констатували: «Важко пояснити причину такої ганебної поведінки публіки, але нам здається, що цьому сприяла відзначена нами ще вчора оригінальна роздача сюрпризів та продаж букетиків».
Бувало у нашому місті і таке… Але цей випадок, швидше за все, був винятком із правил. Наприклад, краєзнавець Ростислав Александров (О.Ю. Розенбойм) у своїй книзі «Кут Катерининської» зазначав: «У червні ж 1893 року на пропозицію Маразлі на його дачі влаштували «Свято троянд», якого, як казали, ще не було в Одесі».
Вибір цього місця для свята був не випадковим. Дача (та парк у ній) міського голови вважалася найкращою на Малому Фонтані. Ще 1889 року Григорій Григорович звів тут оранжерею, на яку витратив 30 тисяч рублів. З гріхом навпіл, але оранжерея дожила до наших днів. Це єдине, що залишилося від колись розкішної дачі Маразлі.
Одеські журналісти навіть охрестили тогорічний захід, як «гуляння-монстр». Тоді захід відвідав одеський градоначальник П.О. Зеленой з дружиною та дітьми. Їх зустрічав товариш міського голови професор В.М. Лігін, який був тоді головою Одеського відділу товариства садівництва.
І цього разу свято обійшлося без інцидентів. А найвища нагорода — мала золота медаль — була присуджена Георгу Веркмейстеру за його чудову колекцію троянд, що складалася з понад 300 сортів.
Треба відзначити, що, крім «Свята троянд», в Одесі проводились і «Бої квітів». Під цією «грізною» назвою малися на увазі змагання між власниками кінних карет, прикрашених квітами. Але це вже інша історія.
Андрій КРАНТОВ