|
|
   |
Безумовно, багато хто з одеситів та гостей нашого міста, гуляючи Трасою здоров’я, звертав увагу, що на схилах неподалік від Ланжерону, де нещодавно панували чагарники, розташувався гольф-клуб. Було цікаво. Вирішив піднятися по невеличким сходам і подивитися, що це за спортивна локація. Адже в нашому уявленні гольф-клуб — це елітарне місце, мовляв, тільки для людей с достатком.
Так от — даремно ви так думали. Одеський гольф-клуб — це відкритий громадський майданчик, де приділяють увагу кожному, хто прийшов. Більш того, за відносно короткий строк існування він став справжнім центром тяжіння для міжнародних делегацій та соціальних ініціатив.
Тут ми і зустрілися з Сергіем Коваленком, ідейним натхненником створення нової спортивної локації, яка має відчутне соціальне навантаження. Він зміг об’єднати навколо цієї ідеї міжнародних партнерів, меценатів, громадських діячів та легендарних особистостей. Але Сергій не був професійним гравцем у гольф. Так як же все починалося?
— Усе почалося з ідеї та спостереження, — розповідає Сергій Коваленко. — Якось я спостерігав за грою друга і подумав: «Чому в Одесі немає гольфу?». Характер у мене простий: усе, що не вбиває, робить сильнішим. Я знайшов тренера з англійською ліцензією, який показав мені базу: коротка гра, як більярд на траві, де все вирішує точність, і довга гра — на дистанцію. Перше заняття було «мотивуючим». Тренер прямо сказав: «У тебе ніколи не вийде, це не твоє». Більшість би опустила руки, а я зрозумів: якщо хочеш грати в Одесі — маєш створити місце сам.
— Ви почали буквально з нуля на стадіоні «Іван»?
— Саме так. Я профінансував створення перших грінів — складних інженерних споруд на піщаній основі. Тоді навколо ідеї зібралися перші активісти, одесити, які бачили гольф за кордоном. Знаєте, є відома метафора про «кордони в голові»: коли люди звикають до обмежень і перестають прагнути більшого. Ми вирішили прибрати ці внутрішні бар’єри.
Сьогодні навколо проєкту сформувалося коло партнерів і експертів. Це і Юрій Кралов, який бачить розвиток Одеси через світові стандарти, і міжнародні партнери: співзасновник гольф-клубу «Козин» Пітер Томсон, турецький меценат Озгур Чухалі та мій партнер із Шотландії Віталій Астахов. Це синергія людей, які звикли мислити глобально.
— Чому ви обрали саме формат Pitch&Putt?
— У Шотландії та Ірландії я переконався: це гольф для всіх. Дистанції до 100 метрів, відсутність жорсткого дрескоду, можливість почати гру без багаторічної підготовки. Це ідеально для Одеси. В умовах війни велике поле на 80 гектарів — це заскладно, а Pitch&Putt — це міський гольф-парк, де за годину ти отримуєш повне перезавантаження. Саме тому ми зареєстрували Федерацію Pitch&Putt Ukraine зі штаб-квартирою в Одесі.
— Ваша головна мета — муніципальний гольф-парк. Що це дасть місту?
— Наші міжнародні друзі, зокрема представники провідних клубів Туреччини, готові підтримати створення парку європейського зразка, аналогічного Стамбульському чи Грецькому. Концепція проста: відкритий муніципальний простір без парканів. Людина гуляє парком, бачить прапори, бере ключку в клубному будиночку — і грає. Місто не витрачає бюджетних коштів — ми вкладаємо власні ресурси. Наразі ми сподіваємося на підтримку міста для реалізації цього подарунка громаді.
— Клуб став важливим центром соціальної реабілітації. Розкажіть про роботу з ветеранами.
— Це наша місія. Гольф — адаптивний спорт, ідеальний для реабілітації. Наш друг, начальник військового госпіталю, підтримав ініціативу. Сьогодні у нас займаються бійці після важких поранень. 23-річний десантник Арсен, який отримав важкі поранення ніг, але став символом незламності для побратимів, власним прикладом показує: життя триває. Ми фінансуємо турніри, організовуємо збори для талановитих дітей та ветеранів.
— На полі клубу часто можна зустріти легенд Одеси. Хто допомагає створювати цю атмосферу?
— Гольф збирає особистостей. Маестро Хобарт Ерл заряджає проєкт своєю енергією, а світовий експерт Френк П’юселік допомагає будувати нову філософію спільноти. Активну участь у розвитку Клубу бере Павло Бєца (Платон), який представляє нове покоління учасників гольф-спільноти. Його участь — це справжня синергія енергій, де досвід засновників поєднується з драйвом лідерів нової формації. Це і є спадкоємність, на якій тримається Одеса.
— Навіщо гольф місту саме зараз, під час війни?
— А навіщо нам культура? Навіщо майбутнє? Ми створюємо простір, який залишиться місту назавжди. Це наш внесок у ментальне здоров’я та міжнародний імідж Одеси. Навіть нащадок Дюка де Рішельє прислав нам гравюру з Парижа зі словами підтримки: «Ви робите неймовірне у такий час».
Це лише початок нашого шляху. Ми віримо в Одесу і в те, що разом здатні вийти за будь-які межі.
Інтерв’ю вів Микола ПЛАТОНОВ