|
|
   |
Олімпійський чемпіон та рекордсмен світу з кульової стрільби, шестиразовий чемпіон світу, шестиразовий чемпіон Європи, 23-разовий чемпіон СРСР, 34-разовий чемпіон України, він — уособлення справжнього одесита. Його широка, фернанделівська (був такий знаменитий французький актор) посмішка стала легендарною. А душевні якості, доброзичливість, готовність прийти на допомогу викликають у всіх, хто із ним будь-коли стикався, щиру повагу.
Моє «знайомство» з Яном, як його всі називають, відбулося понад п’ятдесят років тому. 1972 рік. Латвія, невелика військова частина у лiсу, де я проходив військову службу. По телевізору показують Олімпійські ігри із Мюнхена. Командир роти як виняток дозволяє пересунути відбій на кілька годин, щоб солдати могли стежити за олімпійськими стартами. Тріумф стрільця з Одеси миттєво зробив мене героєм вечора. А потім були перемоги Юлії Рябчинської, Володимира Семенця, Миколи Авілова, «бронза» Євгена Лапінського — моєму щастю не було меж.
А через п’ять років я, журналіст-початківець, вперше зустрівся з великим спортсменом. Зізнаюся, відчував якусь боязкість: хто я і хто мій співрозмовник! Але хвилювання зникло з перших слів вітання — настільки щирою і душевною вийшла розмова. Потім — багато зустрічей, і поступово мені стало відомо, яким непростим був шлях Якова Железняка до олімпійського «золота»: і зі збірної країни несправедливо виключали, і визначні результати ігнорували, і чутки один одного безглуздіше розпускали. Але які б негаразди не зустрічалися на його шляху, він залишався тим самим — безжурним, позитивним, життєрадісним. І це не лише моє враження.
Олімпійський чемпіон Микола Авілов:
— Ми з одного спортивного товариства, але я на сім років молодший. Тому шістнадцятирічним, приходячи на стадіон і дивлячись на стенд «Найкращі спортсмени ФСТ «Динамо», вдивлявся в обличчя на фотографіях. Мріяв: «От і мені б потрапити в таку компанію». А Желєзняк там уже був — чемпіон світу, Європи. Він тоді здавався вершиною, якої хотілося досягти. І незабаром мій портрет повісили поруч із Яшиним фото.
Але спілкувалися ми тоді мало і на Олімпіаді у Мюнхені не зустрічалися — у нього свій вид, у мене — свій. Проте, Железняк допоміг мені виступити гідно: він, як і Вова Семенець, виграв золоту олімпійську медаль на день раніше. Це стало для мене таким стимулом! Земляки-динамівці — чемпіони, я теж хочу до їхньої компанії!
Зблизилися ми після Олімпіади, коли почали регулярно зустрічатися на урочистих прийомах, на зустрічах із юними атлетами. На власні очі бачив, як щасливі були діти, отримуючи приз з рук Яна.
Що побажати моєму другу? Здоров’я, здоров’я, здоров’я!
Почесний працівник фізичної культури та спорту України Валентина Кольчак:
— Під час моєї роботи в управлінні фізичної культури та спорту Одеської обласної державної адміністрації часто запрошувала Якова Ілліча на різноманітні зустрічі, присвячені пропаганді фізкультури та спорту. І не було випадку, щоб він відмовився! Траплялося, мало не щомісяця йому доводилося брати участь у спортивних заходах, виїжджати до громад області. Ні, це я неправильно висловилася, слово «доводилося» тут зовсім не підходить. Великий спортсмен, він щиро «хворів» за зміну, що підростала, завжди був готовий поділитися досвідом, теплом своєї душі.
Ми пишаємось його спортивними результатами і ще більше цінуємо його роботу з виховання підростаючого покоління. З днем народження, чемпіон!
Призерка Паралімпійських ігор, неодноразова чемпіонка світу та Європи Ірина Щетник, заслужений працівник фізичної культури та спорту України, заслужений тренер країни Олег Близнюков:
— У 2022 році наша збірна з парастрільби кульової під керівництвом головного тренера Ірини Ігорівни Виноградової виступала у Мюнхені на Кубку світу. Команда посіла 3-є місце, здобувши 4 золоті медалі, 4 срібні та 7 бронзових. Але особливо в пам’яті закарбувалася стела на території стрілецького комплексу, де відображені імена чемпіонів і призерів ХХ Олімпійських ігор. Важко передати словами почуття, коли ми прочитали Gold: Zhelezniak Jakov. П’ятдесят років минуло, але пам’ять лишається. Часто спогади про цю «зустріч» із легендою допомагали перемогти на найвідповідальніших стартах.
Яків Ілліч, ми Вас знаємо, ми Вами пишаємось. З днем народження!
Олімпійський чемпіон, 1-й заступник голови відділення НОК України в Одеській області Микола Мільчев:
— Хто для мене Яків Залізняк? Чудовий спортсмен, чудова людина. Якого б заходу ми не проводили, він завжди — почесний гість. І не просто гість, а активний учасник — враження таке, що, нагороджуючи юного атлета, він сам відчуває не меншу радість, ніж його візаві. Тому я завжди запрошую його, а він ніколи не відмовляється.
Знаєте, щороку людей, на прикладі яких виховувалося моє покоління, стає дедалі менше. Вони — гордість міста, якщо хочете, його обличчя. То чому б не присвоїти таким великим одеситам, як Яків Железняк, Микола Авілов, звання Почесного громадянина міста?! Упевнений, вони на це заслуговують.
Здоров’я та ще раз здоров’я ювіляру.
Адже правий Микола Мільчев! Хіба не варті визнання люди, які своєю працею та талантом множать славу міста-героя?! До речі, є й гарний приклад: звання Почесного громадянина міста Ізмаїла присвоєно Тетяні Іванівні Мардашовiй, заслуженому тренеру України, яка виховала призерів Олімпійських ігор Галину Чистякову та Олену Говорову.
Анатолій МАЗУРЕНКО