|
|
   |
Двадцятого вересня велика українська фармацевтична родина відзначала професійне свято. Як все починалося, згадує генеральний директор компанії «ІнтерХім», переможець конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» Анатолій РЕДЕР:
— Ми відзначаємо День фармацевта, 26-й день фармацевтичного працівника за часів Незалежності. Не зайвим буде пригадати, що це свято не з’явилося саме по собі й не дісталося нам з радянського спадку. Це творіння вільної України — втілена воля перших діячів вітчизняної фармгалузі.
Колись, у далекому вже 1999 році, відбувся 5-й Національний з’їзд фармацевтів. Він пройшов у Харкові — тодішній фармацевтичній столиці України, яка й досі зберігає своє вагоме значення для галузі. І хоч за інерцією все було дещо «по-радянськи» й надто формально, проте з різних куточків країни сюди з’їжджалися й реєструвалися офіційні делегати.
Я був одним із них і, здається, наймолодшим тоді. Організатори не могли повірити, що я делегат — занадто був молодий. Але після півгодинних пояснень мені все ж вдалося довести, що я справді обраний делегатом цього з’їзду. На ньому ми й проголосували з колегами про необхідність впровадження Дня фармацевта.
До того свято вже намагалися впровадити, й тривалий час до цього докладали зусилля чимало людей, причетних до фармгалузі. Проте був і різноманітний спротив. Зокрема, в уряді не дуже хотіли це робити — «розмивати» День медичного працівника на ще одне нібито дублююче свято.
Та все ж вдалося. У цьому значна заслуга Михайла Пасічника — тодішнього заступника міністра охорони здоров’я, який відповідав виключно за фармацевтичну галузь. І такий підхід, до речі, себе виправдав, адже зроблено було чимало — взяти хоча б прогресивне рішення про втілення GMP у фармгалузі країни. Це був повноцінний центр прийняття рішень по фармацевтичному сектору в уряді — доволі вдала практика.
Озираючись на ті часи, розумієш, скільки всього пройдено відтоді. Але навіть на той з’їзд ми, інтерхімівці, молоді вчені, прийшли з чималим досвідом. Починаючи з аспірантури, чистої наукової праці, ми успішно увійшли у фармсектор. 1999 рік з’їзду вже був ювілейним у нашій фармацевтичній діяльності, адже ми почали у 1989-му.
Вже тоді ми мали вагомі досягнення — щонайменше 3 оригінальні препарати у портфелі компанії. У 1996 ми вивели на ринок славнозвісний «Гідазепам» , створивши його з нуля, з власних наукових розробок. Того року почалася історія його маркетування в Україні — історія від ноунейма до легендарного оригінального бренду.
Вже у 1998 році ми з великим натхненням і самовідданою працею втілили щось грандіозне навіть за нашими власними мірками, побудувавши ціле виробництво для виготовлення препарату «Аміксин» — ще однієї нашої оригінальної розробки.
Прийшовши з наукового світу, ми мали тільки світлі, романтичні, ідеалістичні уявлення про те, як усе має бути у фармацевтичному бізнесі. І тому наш єдиний слоган за ці роки — «Ліки з добрих рук!». На щастя, ми лишилися з ним й досі. Чи думали ми тоді про гроші? Звісно ж, так, але чи не в останню чергу. Перш за все ми хотіли показати, чого ми варті, зробити те, чого не можуть інші, змінити світ на краще. Але численні перешкоди для цього були як тоді, так і зараз.
Держава завжди казала, що Україні потрібна промисловість, яка базується на науці, яка втілює інновації, платить високі білі зарплатні, вагомі податки, швидко розвивається і показує рівень усьому світу.
Щиро вірячи в це, ми так і робили, а найперше — розробляли й створювали нові молекули. Це справжній мистецький акт, акт творіння, ніби на світ з’явилось нове життя — життя молекули. Це дивовижно, й від цього ніколи не перестане захоплювати подих!
З часу, коли цей день став святом понад 26 років тому, багато всього сталося, й багато змін в галузі відбулося. Але одне залишається незмінним: бути в цій родині фармацевтів — це вже свято, це щастя творити цю інноваційну, світлу, таку необхідну людям справу добрими руками і з чистими помислами.
Це свято для усієї великої фармацевтичної родини.
Для розробників ліків, які мають бути завжди і яких треба плекати, щоб втілювати в життя нездійсненне, вражаючи світ новими молекулами й забезпечуючи країну власним неоціненним ресурсом. Для виробників ліків, які мають невтомно розвиватися, створюючи якісні продукти й піклуючись про пацієнтів. І для аптечних працівників — тих, хто доносить створені нами цінності людям, заради яких увесь цей ланцюжок і працює. Це таке ж саме свято пацієнтів, як і наше, фахівців галузі.
І це направду наш спільний здобуток, спільне благо для всіх ланок, що працюють у фармсекторі. Віримо, що усі фармацевти України, особливо в такі тяжкі часи, намагаються бути кращими для пацієнтів, ставитися з добром та розумінням одне до одного — до колег та споживачів. Важливо, щоб ліки створювались добрими руками й добрими руками були надані пацієнтам — лише так вони принесуть найбільше полегшення тим, хто його потребує.
Цей спільний ринок, наше спільне досягнення, належить усім нам, а найперше — пацієнтам. Тому усі разом ми повинні його оберігати, підживлювати, розвивати й робити комфортним як для тих, хто на ньому працює, так і для тих, на кого він працює.
Порозуміння, підтримка, взаємодовіра — це ті світлі, романтичні, ідеалістичні цінності з якими ми починали рухатись до мети, продовжуємо нині та яких зичимо усім однодумцям у галузі, аби робити ліки для українців доступнішими, кращими й ефективнішими, а життя людей довкола — комфортнішим, легшим та затишнішим.
З Днем фармацевта! Зі святом добрих рук, колеги!