|
|
   |
Виставка під такою назвою працює у творчому просторі «Діалоги» (Соборна площа, 2). Ольга Новак, майстер декоративної мозаїки, спонтанно поєднує і клаптики тканини у антивоєнний одяг, і свічки з уламками бойового металу в намисто, і різнобарвні кахлі у гармонійний асамбляж.
Мисткиня завжди провокує матеріал до діалогу з образом. Смальта, скло, метал, дерево, тканина, знайдені й зношені предмети — усе тут має власну пам’ять, власні шрами.
— Мозаїка стає способом збирання реальності з фрагментів, асамбляж — актом прийняття зламаного, а прикраси й об’єкти — артефактами пережитого досвіду, — каже хазяйка «Діалогів» Олена Велика. — Це мистецтво не про декор, а про опору: про те, як із уламків будувати цілісність, не приховуючи тріщин. Поетичні тексти, інтегровані в експозицію, не пояснюють роботи, а відкривають додатковий вимір тиші, де глядач може почути власний внутрішній голос. Ця виставка — простір повільного занурення. Тут представлені всі творчі напрями, в яких працює Ольга, але важливіше інше: відчуття авторської щирості та майстерності, що народжується не з ремесла як такого, а з прожитого досвіду. «Тримайся, серденько…» — це не про героїзацію болю і не про втечу від нього. Це про чесний контакт із реальністю, де мистецтво стає формою дбайливого утримання себе і світу.
— Цей проєкт — і хроніки хронічних блекаутів, і кардіограма тривожних відчуттів, — уточнює Ольга. — Це також про нашу вразливість у найнадійнішому в житті місці — у власній домівці. І про внутрішній пошук неможливого прихистку і перепочинку. Тут і найперша робота 2014 року про початок війни, і перший в житті автопортрет 2026-го. Взагалі-то таке відчуття, що ті роботи були створені самі по собі: теми не вигадані, а примусово виражені в матеріалі, в символах, образах і слові. Бо ніколи в мирний час не писала би лютих віршів на лопаті для відгортання снігу. Ми в такий час живемо і таку витривалість і стійкість проявляємо, що, здається, розуміємо один одного на якомусь вже глибинному рівні.
Привертає особливу увагу окрема серія прикрас — сердець із вітражного скла, які чудом тримаються! Саме з такої прикраси почався в листопаді увесь проєкт. Сильні переживання можуть навіть прикрашати, якщо за справу береться талановита людина.
Галина Мар’їна. Фото Сніжани Павлової