Криничка

Криничка

Тихо-тихо за лiсочком
Вiтерець листки збива,
В’ється стежечка маленька,
Iз труби дим вигляда.
Бiла хмара пропливає,
Ясне сонечко блищить,
А в дворi у нас криничка
Таємниче мерехтить.
Вода в неї чиста-чиста
I глибока в нас вона,
Мов у дзеркалi щоразу
Зорi, небо вiдбива.
Кожний вигук, кожен шепiт
Повторяє наш вона.
Люблю я бiля кринички
Мрiяти, вiдпочивать
I за хмарками дивитись,
I летiти з ними вдаль.

Соловейко

У долинi соловейко
радiсно щебече,
вiн до себе у гнiздечко
свою пару кличе.
От i другий соловейко
в вербах обiзвався,
i чарiвний їхнiй спiв
долиною лився.
Затих вiтер в верховiттi
вiд цих милих звукiв,
зачаровано калина
їхнi пiснi слуха.
Один одного вони
не переспiвають,
бо чарiвнi голоси
солов’ї всi мають.

Дар’я ПОСТНА