За гуманізм, за демократію, за громадянську та національну згоду!
||||
Газету створено Борисом Федоровичем Дерев'янком 1 липня 1973 року
||||
Громадсько-політична газета
RSS

Далеке-близьке

Заповідане Дерев’янком

№58 (10468) // 30 мая 2017 г.
Заповідане Дерев’янком

Редактор-засновник газети «Вечерняя Одесса» сповідував принцип системноінноваційної журналістики, впевнено спрямовував колектив у русло пошуку, ефективності друкованого слова. Найбільшими підрозділами редакції були сектор випуску і відділ листів. Щодо першого: газета виходила шість разів на тиждень, кожен номер пошта доставляла передплатникам у день випуску, після 16-ї години. Склад другого обумовлювала оперативність і гострота публікацій, запрацював потужний зворотній зв’язок.

«Вечірка» відмовилася від поширеної в радянській пресі практики переправляння критичних сигналів і скарг до партійних чи адміністративних органів «для вжиття заходів». Працівники редакції, досвідчені позаштатні кореспонденти перевіряли абсолютну більшість сигналів, вивчали суть конфліктів, готували критичні публікації. Принциповість і професійність виступів газети викликала громадський резонанс, «ВО» була грозою для бюрократів, шахраїв, порушників моральних засад і законів.

Борис Федорович Дерев’янко вже наприкінці 70-х років зрозумів, що «ВО» має виходити за межі міста, адже усі промислові підприємства, вузи і технікуми мали підшефні колгоспи і радгоспи, направляли людей для проведення польових робіт, збирання врожаїв, обладнання тваринницьких ферм, механізованих токів, ремонту техніки. Одесити жили турботами села, і «Вечірка» першою серед подібних газет України створила дуже фаховий відділ аграрного сектору.

«Вечерняя Одесса» стала регіональною газетою не з волі партійного керівництва міста і Одещини і всупереч місницькому опору трьох обласних газет, які програвали конкурентну боротьбу за читача. Тираж «Вечірки» невпинно зростав і згодом перевищив 300 тисяч примірників: навряд чи будь-коли якась газета Причорномор’я могла похвалитися такою читацькою аудиторією.

Знаменно, що навесні цього року саме у «ВО» опублікував дві свої статті колишній мер Одеси, Герой України Валентин Симоненко. З Борисом Дерев’янком він був однодумцем, дружив з ним, виступав на шпальтах газети. Саме цю трибуну обрав для злободенних, вистражданих, глибоко аргументованих роздумів і пропозицій питомий патріот міста. Розмірковуючи про те, як можна зупинити занепад Одеси і вийти на шлях успіху, Валентин Костянтинович, досвідчений практик, академік-економіст стверджує (мабуть, несподівано для багатьох): «Главным ресурсом успешно развивающихся территорий и городов, прежде всего, становится не наличие транспортных путей, географическое положение, не героическое прошлое и наличие памятников архитектуры, а воля местного населения, его пассионарность и стремление сохранить город, найти реальные пути повышения его конкурентоспособности...».

Не можу утриматися, аби не повторити пунктирно суть заключної глави першої статті Симоненка. Навіть в середині 80-х років минулого століття, коли в радянській економіці посилювалися кризові явища, в Одесі зуміли радикально зміцнити містоформуючу базу, найперше будівельну. Коли у високих партійних комітетах голову міськради Одеси запитали: «Якою ви хочете бачити Одесу найближчим часом?», той відповів: «По значущості та авторитету такою, якою вона була в пору свого сторіччя». Тобто, третім містом в Російській імперії.

Роздумуючи над публікаціями Симоненка, я уявив собі неймовірну ситуацію: як би відповів на вищенаведене запитання Борис Дерев’янко? Таж міг би він жити дотепер — адже ровесник Симоненка! Візьму на себе сміливість (ми ж однокурсники, рівно 40 років тісно спілкувалися) сформулювати суть відповіді: «Хоча б такою, якою була при голові міськради Симоненкові». Тобто, коли абсолютна більшість одеситів мали роботу, бо працювали 220 промислових виробництв, найбільше в світі пароплавство, 118 науково-дослідних і проектно-контрукторських інститутів, більше ста санаторіїв і будинків відпочинку, а ще безкоштовною була освіта і медицина, кожна сім’я мала перспективу одержання нової квартири.

Екс-мер Одеси, донедавній головний контролер держбюджету України (Рахункова палата) висловлює певність, що в місті були і є люди, яким по плечу вирішувати найскладніші завдання. «Когорта людей, которые в самые сложные и переломные времена истории нашего города находили выход из труднейшего положения, определяла задачи развития на перспективу, решала и достигала их. (Виділено мною. — А. Г.)».

«Вечерняя Одесса» з моменту заснування в липні 1973 року доставляла синергію такої когорти в кожну родину передплатника, яскраво і різнобічно розповідала, як кумулятивна креативність таких людей втілюється у позитивні зміни — на виробництві, в інфраструктурі міста, в культурі.

Борис Дерев’янко добре розумів, що фінансування газети виключно з партійного бюджету є формою і важелем адмінресурсу обкому і міськкому партії. Тому першим на Одещині почав видавати рекламний додаток, що дало можливість газеті організовувати масові заходи, традиційні конкурси, як-от: «Люди діла», конкурс юних музикантів Півдня України «Срібна нота», щорічний міжнародний марафон «100 кілометрів за 24 години» та ін. Далекоглядний редактор разом з економічною службою послідовно створювали стратегічний запас паперу, що з розпадом СРСР став основою незалежності редакційної політики, надійним якорем в розбурханому морі цін та інфляції.

Цей запас паперу і рекламний додаток допомогли Б. Дерев’янкові вистояти у протистоянні з підступним демагогом, першим секретарем Одеського обкому партії Г. Крючковим, якого не влаштовувала наступальна позиція «ВО» в пору гласності, смілива і переконлива публіцистика «Колонок редактора». В ході виборів до Верховної Ради СРСР (як виявиться пізніше — останніх) одесити масово підтримали Бориса Федоровича, обрали його народним депутатом — всупереч брудній протидії Г. Крючкова і його поплічників.

Затято і підступно боровся проти «Вечерней Одессы» (навіть після загибелі Дерев’янка) упродовж обох каденцій мер Одеси Е. Гурвіц. Його підлеглі всіляко завадили проводити передплату, пошта доставляла газету на 2—3-й день, в кіосках «ВО» ховали, а потім масово списували, як не продану. Мабуть, такої зневаги до одеситів, порушення їх права на одержання об’єктивної інформації не спостерігалося в місті з моменту появи першої газети на початку ХІХ століття...

Одеська письменниця Доротея Атлас в 1911 році видала книгу з прикметною назвою «Старая Одесса, ее друзья и недруги» (перевидана у 1992 році накладом 30 тисяч примірників). Вірю, що котрийсь з письменників, істориків, журналістів-краєзнавців напише дослідження про друзів і недругів Одеси після її звільнення від окупантів 10 квітня 1944 року. Адже архіви доступні, виходять книги спогадів, є помітні спроби оглянути 25-річний відрізок української Незалежності — в проекції на Одещину. Важливим джерелом для подібної праці можуть слугувати річні підшивки «Вечерней Одессы», посмертні книги статей та прозу її Редактора-засновника.

Публікації В. К. Симоненка стали поштовхом до осмислення справжніми друзями і патріотами Одеси окреслених автором проблем. На сторінках «ВО» з’явилися перші відгуки. А вже 12 травня з ініціативи редакції та Одеської державної академії будівництва і архітектури пройшов «круглий стіл» «Одеса: проблеми відродження і розвитку». Не буду нагадувати, що це актуальне громадське віче розпочалося перед 20-річчям загибелі Бориса Федоровича Дерев’янка, що визначати вектор дій треба за участі широкого кола спеціалістів, успішних практиків, мудрих земляків.

На закінчення хочу нагадати, що 20 років тому, у травні 1997 року, вийшов перший номер літературно-публіцистичного додатку до газети «Вечерняя Одесса» «192 сходинки» — на 12 сторінках звичного для читачів формату. У липні вийшов другий номер в такому ж обсязі. Який майданчик задумав і форматував Дерев’янко, на які читацькі кола було розраховане нове видання? Про це — в наступній статті меморіального циклу «Заповідане Дерев’янком».

Анатолій ГЛУЩАК. Письменник, багаторічний автор «ВО»



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
16/07/2025
Одещина впевнено впроваджує «Мрію», повідомляють в Одеській ОВА...
16/07/2025
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль офіційно подав до Верховної Ради заяву про відставку...
16/07/2025
Погода в Одесі 18—23 липня
09/07/2025
З6 по 16 липня в штаб-квартирі ЮНЕСКО (Париж, Франція) Комітет всесвітньої спадщини проводить 47 сесію. Серед інших, розглядаються питання, присвячені нашому місту, зокрема звіт про стан збереження «Історичного центру Одеси»...
Все новости



Архив номеров
июль 2025:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


© 2004—2025 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.066